Розділ 4.

Тиждень після бурі минув у низці світських візитів та чаювань. У домі графа Редлі частіше, ніж зазвичай, лунали голоси гостей, і кожна розмова неминуче торкалася вчорашнього балу.

— Кажуть, леді Кетрін провела чимало часу з сером Філліпом, — шепотіли дами, прикриваючи усмішки віялами. — Чи не надто швидко розгортаються події?

Кетрін удавала, що не чує цих пліток, та серце їй стискалося від усвідомлення: світ уже намагається вирішити її долю.

______

Одного дня вітальня маєтку наповнилася новими обличчями. Серед гостей вирізнявся особливо один — містер Генрі Морленд, племінник відомого вельможі. Він був стрункий, з темним кучерявим волоссям і занадто самовпевненою усмішкою.

— Леді Кетрін, я мав щастя бачити вас на минулому прийомі, — сказав він, низько вклонившись. — І мушу зізнатися, ваша чарівність переслідує мої думки відтоді.

Еліза, яка стояла поруч, ледь стримала сміх, але Кетрін відповіла з ввічливою стриманістю:
— Ви надто ласкаві, містере Морленде.

Він увесь вечір прагнув бути поряд: подавав їй келих із вином, пропонував руку, коли вони переходили до саду, сипав компліментами, які межували з настирливістю.

______

Сер Філліп з’явився пізніше. Його очі відразу відшукали Кетрін. І хоча він залишався бездоганно ввічливим, холодна стриманість у його погляді зраджувала роздратування.

— Здається, містер Морленд неабияк зацікавився нашою кузиною, — пожартувала Еліза, коли лишилася з Кетрін наодинці.
— Зацікавленість ще не означає щирості, — відповіла Кетрін, хоча сама була схвильована.

Їй не подобалися настирливі манери Морленда, але ще більше непокоїло інше: чому їй так важливо, що саме думає про це сер Філліп?

____

Пізніше того вечора, коли більшість гостей уже залишили маєток, Кетрін випадково зустріла Філліпа в коридорі, освітленому лише світлом свічників.

— Ви мали приємне товариство, леді Кетрін, — сказав він рівно, але в його голосі звучала крижана іронія.
— Якщо ви натякаєте на містера Морленда, то мушу запевнити: надмірні компліменти не завжди справляють приємне враження, — відповіла вона з викликом.

Він зробив крок ближче, і їх розділяла лише мить.
— Сподіваюся, ви зможете розрізнити справжнє почуття від гри, яку так полюбляє світ.

Кетрін затамувала подих. Його слова звучали як попередження — і водночас як зізнання.

---