Розділ 1.

Світло сотень свічок відбивалося у кришталевих люстрах, розсипаючи іскри по мармуровій залі. Музика оркестру лунала урочисто й водночас грайливо, а пари в пишних шатах кружляли у вальсі, немов барвисті пелюстки у вирі весняного вітру.

Леді Кетрін стояла біля високих дверей, притримуючи у руках віяло кольору слонової кістки. Її очі, ясні й уважні, спостерігали за натовпом із легкою іронією. Вона чудово знала, що більшість молодих леді сьогодні прийшли не танцювати, а ловити на себе погляди заможних джентльменів.

— Сьогодні ви чарівні, моя дорога, — прошепотіла їй на вухо кузина Еліза, схилившись ближче. — І якби ви лише трохи менше критикували кандидатів на шлюб, то мали б уже цілу низку прихильників.

Кетрін усміхнулася, прикривши посмішку віялом.
— Я не прагну прихильників, люба Елізо. Я прагну щирості. Чи знайдеться вона серед цих усміхнених облич?

Еліза зітхнула, але відповісти не встигла. У цей момент до зали увійшов високий чоловік у темно-червоному мундирі. Його постать одразу вирізнялася серед натовпу: суворий профіль, впевнена хода, погляд, у якому зосереджувалося щось більше, ніж просте світське знічення.

— Сер Філліп... — хтось прошепотів у натовпі. — Той самий герой війни...

Кетрін мимоволі простежила за ним очима. Його обличчя не мало тієї безтурботної чарівності, якою так пишалися більшість молодих джентльменів. Навпаки — у рисах читалися суворість і якась прихована втома. Він здався їй чужим у цій залі, наче чоловік, що звик більше до грому гармат, ніж до музики скрипок.

І все ж, коли їхні погляди зустрілися, Кетрін відчула легкий трепет — несподіваний, але надзвичайно виразний.

Сер Філліп зупинився, ніби вагаючись, і врешті підійшов. Він уклонився так, як личило його становищу, але в голосі відчувалася певна стриманість:
— Леді Кетрін, чи не надасте ви мені честі цього танцю?

Її віяло завмерло. І, попри те що серце підказувало обережність, губи вимовили тихе:
— Звичайно, сер.

____

Коли він поклав свою долоню на її талію, а вона — руку на його плече, Кетрін відчула силу, приховану в його рухах. Вони закружляли у вальсі, і все навколо, здавалось, розчинилося.

— Ви танцюєте надзвичайно, сер, — промовила Кетрін, піднявши очі йому прямо в обличчя.
— Можливо, — відповів він стримано, — але мушу зізнатися, що вальс мені видається більшою небезпекою, ніж будь-яка битва.

Кетрін засміялася.
— Справді? І чому ж?
— Бо на полі бою принаймні зрозуміло, хто ворог. А у вальсі… ворогом може стати власне серце.

Її усмішка згасла. Ці слова були несподівано серйозними й торкнулися її більше, ніж будь-які компліменти.
— То ви остерігаєтесь власного серця, сер Філліпе?
— Я остерігаюся віддати його не тій, хто зможе його прийняти.

Його голос звучав низько, і від того прості слова ставали ще значимішими. Кетрін відчула, як щось тепле і тривожне пробігло крізь неї.

— Я починаю думати, сер, що ви небезпечніший за будь-якого світського ловеласа.
— Ловеласа? — у його голосі з’явилася іронія. — Запевняю, леді Кетрін, я занадто серйозний для цієї ролі.

Танець завершився. Коли він відпустив її руку, вона раптом відчула порожнечу й прохолоду. Але серце її билося швидше, ніж зазвичай.

_____

Пізніше того вечора, бажаючи уникнути пильних поглядів і нескінченних балачок, Кетрін вийшла у сад, освітлений ліхтарями. Повітря було свіже, пахло жасмином і трояндами. Вона вдихнула на повні груди й розслабилася.

— Леді Кетрін, — пролунав позаду знайомий голос.

Вона обернулася — сер Філліп стояв у кількох кроках, його постать чітко вирізнялася на фоні місячного сяйва. Він виглядав ще суворішим і водночас ще привабливішим, ніж у бальному залі.

— Ви теж утікаєте від натовпу? — спитала вона.
— Можна й так сказати. Бал — гарна річ для тих, хто шукає розваг. Але не для тих, хто цінує спокій.

Він підійшов ближче, і Кетрін відчула, як серце знову прискорило хід.
— І все ж, — сказала вона тихо, — ви танцювали. Зі мною.
— Бо з вами, леді Кетрін, навіть небезпека здається вартою ризику.

Її щоки запалали, але вона не відвела очей. У цю мить навколо не було ні музики, ні гомону — лише тиша саду й два серця, що несміливо шукали один одного.