Чарівний ритуал

Зараз я розповім Вам історію про дівчинку Марвеліну, яка потрапила до чарівної країни. Ось як воно було…
Мара (так називали дівчинку її мама) росла в досить забезпеченій родині. Її мама працювала в IT-компанії, а тато був будівельником в Сполучених Штатах Америки. Жила їхня родина у великій восьмикімнатній квартирі – пентхаусі. Квартира була простора і гарна. Всі сім кімнат були облаштовані у стилі хай-тек, а остання восьма кімната Марвеліни – в стилі фентезі. Це невеличке приміщення було, наче будинок Хоббіта. Батько Мари зробив їй в кімнаті ліс. Але він був не справжній, а штучний, хоча і дуже схожий. В цьому лісі кожні тридцять хвилин була злива – теплі крапельки капали на дерева і ліс ніби оживав. Крім цього, Марвеліна зробила маленький будиночок в цьому лісі. Вона вірила, що феї існують і колись вони житимуть в цьому помешканні.
 
Марвеліна навчалася в 4 класі і була відмінницею. Крім цього вона ще й відвідувала гурток танців та музики. Проте з нею мало товаришували  однокласники, бо дуже заздрили, що її родина досить заможна, а ще вона вчиться краще за них. У неї була лише одна подруга та і та вигадана. Звали її уявного друга Жоржина. Жоржина була красива рудоволоса дівчинка із зеленими, як трава на весні, очима. Сама ж Мара була чорноволоса красуня із коричневими, мов шоколад, оченятами. Ще у Марвеліни був собака – Європейська вівчарка Грей.
Мара вважала, що нікому не потрібна – вона весь час була сама і мало хто нею цікавився. Батьки весь час на роботі, друзів немає. Вона майже завжди сумувала через це. Без надії на покращення, Марвеліна почала шукати як зарадити цій ситуації. На просторах інтернету вона знайшла один магічний ритуал, який міг вирішити її проблему. Цей ритуал давав можливість потрапити в чарівні країни, де живуть дивовижні істоти і знайти там собі друга. Без жодних вагань Мара пішла в свій ліс, щоб провести цей ритуал. Але відчувши її настрій, Жоржина та Грей теж пішли слідком за Марвеліною. Мара довго йшла лісом. Здавалося, що із маленького проліску, він став могутнім тисячолітнім лісом. Їй вже почало ставати страшно, бо вона відчувала, що її, наче хтось веде цією стежиною. Сама не розуміючи як, дівчинка прийшла до озера. Вона не знала звідки в її лісі воно взялося. Біля води на камені лежало люстерко і помада. Так-так звичайна губна помада. А ще поодаль стояли дві дивні пляшечки. Марвеліна підійшла, взяла люстерко і помаду в руки і подумала: «Те що треба для ритуалу. Цікаво звідки вони тут взялися?». Дівчинка дуже довго розмірковувала, а Жоржина та Грей спостерігали за нею з кущів, щоб вона часом не скоїла якої дурниці. Нарешті, Мара впевнено підійшла майже до самої води, і промовила такі слова:

ХМАРИНКО ЧАРІВНА,
СКОРІШЕ ПРИЛЕТИ!
В КРАЇНУ МОЄЇ МРІЇ
МЕНЕ ТИ ЗАБЕРИ! 

Звідки не візьмись з’явилася Рожева хмаринка.
- Замовляли?
Мара аж зойкнула від переляку. Адже вона до останнього не вірила, що з її витівки щось та вийде. Дівчинка думала, що все це пустощі і неправда, а тут таке, ще й розмовляє. Тремтячим голосом Марвеліна заговорила.
- Так. А можна мені ще трішечки подумати?
Рожева гостя насупилася, закусила нижню губку, але все ж спробувала не показати, що образилася. Не дуже вдало, але це в неї вийшло. Постоявши мовчки хмаринка опанувала себе і якось трохи зверхньо пробурчала. 
- Звичайно думай, тільки швидше, бо мене вже тричі викликали.
В цей час із чагарників вискочили Жоржина і Грей, підбігли до них, вхопили ті дивні пляшечки і одразу випили з них якусь блакитну рідину. Враз Жоржина стала справжньою дівчинкою, а Грей почав говорити. Марвеліна з хмаринкою аж рота відкрили від подиву. Вони не очікували, що хтось окрім них знаходиться на березі. А Мара взагалі втратила дар мови, адже Жоржину вона бачила вперше, бо завжди вона з`являлася тільки в уяві дівчинки. Всі четверо мовчки спостерігали один за одним і не знали, що робити далі. Від тиші, яка повисла в цей час в повітрі, у Марвеліни навіть у вухах загуло. Здавалося, що навіть вітер стих і вода в озері перестала хлюпотіти, а тиша гула і цей звук наростав, поки Грей не заговорив першим:  «Рушаймо. Чого чекати?» І наші герої в трьох попрямували до нових світів, на зустріч з невідомим.