Розділ 35.

Від польоту досі шуміло в вухах та пашів жар на щоках дівчат. Маура вела їх коридорами палацу до покоїв, де вони житимуть. Ліна попросила не розлучати їх, принцеса погодилась.

Звивисті світлі коридори з величезними - у всю стіну - вікнами створювали почуття невагомості і польоту. За вікнами, з обох сторін, простягалась безкрайня блакить простору: з одного боку океан, а з іншого небо. Золоті рами на вікнах виблискували, подекуди засліплюючи очі. Білі стіни, глянцева підлога з біло-сірого мармуру, меблі пастельних тонів, що зустрічались на їх шляху, створювали враження дійсно казкового палацу. Тонкий і вишуканий смак відчувався в кожній деталі. М'які, оббиті білим бархатом стільці з високими спинками і позолотою, дзеркала в золотих рамах – все говорило про турботу та добробут хазяїв.

Дорогою  зустрічались служниці в блакитних сукнях, зайняті роботою. Побачивши Мауру з компанією, вони відволікались та схилялись у кніксені. Принцеса, майже, не звертала на них увагу. Трохи пройшовши коридорами, Маура привела їх до центру палацу.

- Тут моя, кімната, а ось буде ваша, – Маура вказала на двоє дверей, розташованих одна біля одної. – Ви будете поруч зі мною, щоб мені було спокійніше. Як приведете себе до ладу, то чекатиму у себе в кімнаті.

Маура пройшла до своєї кімнати і зачинила двері. Дівча зайшли до своєї. Великий балкон з арочним вікном від підлоги до стелі займав усю стіну навпроти дверей. Ліна підійшла, оглянувши краєвид. Вона торкнула шибку. Вікно-двері  беззвучно прочинились, пускаючи свіже повітря до кімнати. Балкон був великий (метрів п'ять на п'ять) і спільний з кімнатою Маури. Марта теж вийшла назовні.

Місто драконів на серпантинній скелі, внизу долина, що потопала в зелені, та безкраїй океан –усе захоплювало подих. Теплий бриз і шум хвиль приємно заспокоювали. Дівчата постояли ще хвильку та повернулись до кімнати. З боку величезного вікна були штори з міцного блакитного льону. Мабуть, вони закривали вікно з балконом наніч. Ліна роздивлялась тимчасову домівку. Посеред кімнати невеликий обідній стіл з чотирма стільцями, сервірований білосніжним фарфоровим посудом на двох. На столі - різноманітні фрукти, булочки, варення, масло та какао в кавнику. Про дівчат явно попіклувались. Кімната була поділена на дві зони для двох осіб. Ліворуч і праворуч від вхідних дверей, що знаходились посередині, розташовувались ліжка, зроблені зі світлого дерева, заслані білою постільною білизною, подушками і блакитним простирадлом. Поруч ліжок, ближче до вікна, два трюмо із дзеркалами та пуфами. З іншого боку ліжок, впритул до стін, - дві світлі шафи. Дівчата відкрили їх, поцікавившись, що там. У шафі Ліни було дві світло-блакитні сукні служниці з білим воротом та фартушком, поруч - полички з білизною та тонкими сорочками. Знизу пара білих мокасин для повсякденної роботи та  сірі напівчобітки для виходу з палацу. Також тут висів блакитний плащ з капюшоном. Марта знайшла два комплекти сірих костюмів охоронника. Двоє сірих легких штанів, дві сорочки з довгим рукавом, два жакети без рукавів з поясом, плащ зі срібною застібкою та високі чоботи. Також на поличках була білизна та дівчачі сорочки, як у Ліни, все ж таки вона дівчина.

Роздивившись одяг, вони помітили ще одні двері за трюмо. Ліна пройшла перша і ахнула. Ванна кімната! Її  здивувало, звідки в цьому паралельному світі стільки земних зручностей? Біло-сіра, мармурова підлога, стіни та стеля, щось схоже на крісло-унітаз, навпроти дзеркала у всю стіну. Усе працювало магічно. На ванні було дві кнопки - біла і чорна. Натискаючи білу, з'являлась тепла вода: натискаючи чорну – вода миттєво зникала, а ванна була суха. На кріслі-унітазі, відповідно, була лише чорна кнопка.

- Така зручна побутова магія! Це ж просто неймовірно! - Марта заплескала в долоні, зовсім, як Маура. Від цього жесту обоє розсміялись, згадавши принцесу.

Насміявшись, дівчата швидко освіжились, переодягнулись та поласували наїдками. За пів години вони вже стукали в двері Маури.

- Так, – відповіла та.

Дівчата пройшли до кімнати та зробили кніксен, озираючись навкруги. Таке ж величезне вікно від стелі до підлоги, але із золотими шторами. Ліворуч велике ліжко з білосніжним балдахіном. Постіль і подушки білі, а простирадло золотаве. Поруч трюмо із дзеркалом та пуфом, заставлене гребінцями, баночками, скляночками та іншим начинням. У ньому було кілька невеличких шухляд. З іншого боку ліжка, ближче до вікна, невеликий стіл з двома стільцями та фруктами. Навпроти книжкова полиця, велика шафа, позолочене дзеркало у зріст людини. Меблі були зроблені зі світлого дерева із золотим оздобленням. За дзеркалом теж були двері, мабуть, до ванної кімнати.

Маура сиділа майже біля вікна на невеличкій  білосніжній софі і щось читала.  Вона поклала книгу поруч та  підкликала до себе дівчат. Ті підійшли та присіли у кніксен.

- Відсьогодні ви мої особисті служниці. Служете лише мені та підкорюєтесь лише мені, виконуєте мої прохання і накази. Ви нікому не підзвітні і не підконтрольні, навіть королю Пануму чи спадковому принцу. Можете звати мене принцеса Маура. Ви - не звичайні служниця та охоронниця. Ти, Ліно, звільняєшся від прибирання кімнат, приготування їжі та загальних обов'язків по палацу. До твоїх обов'язків входить наступне: допомагати мені одягатись, роздягатись, робити зачіски, приносити сніданок, якщо в цьому буде потреба, ходити зі мною усюди, куди йду я, та виконувати інші дрібні доручення. Зрозуміло?

- Так, принцесо Мауро, але тут є одна проблема. Я не дуже вмію робити зачіски, а от Марта у цьому доволі професійна.