Розділ 33.

Зранку в таверні було порожньо і тихо. Не було і вчорашніх гостей –драконів, що не могло не радувати Марту. Бетана подаючи сніданок, підмітила між іншим, що дракони поїхали ще вдосвіта.

- Ніби нам є якась справа до них! – злісно прошепотіла Марта.

Бетана натяжно посміхнулась. Вона хотіла заспокоїти їх, сказати, що конфлікт вичерпано, але Марта не оцінила її жесту.

Після ситного сніданку трійця вирушила туди, куди мала намір потрапити ще вчора. Арена зустріла їх гучним гаміром глядачів. Колоритний люд займав вільні місця на багаторівневих лавах, що здіймались вгору. Арена була схожа на земний футбольний стадіон. Містяни не могли пропустити таку розвагу, як відбір,тому бажаючих подивитись на це дійство було багато.

Погляд Ліни зупинився на знайомому обличчі. Бетана сиділа у першому ряду. Як вона лише встигла прийти раніше за них? Але ж вона була місцева, тому знала коротший шлях. Дівчина подалась до неї. Поруч було вільне місце. Ліна  присіла. Бетана зраділа неочікуваній зустрічі. Сказала, що батько відпустив її подивитись на відбір. Таріус з Мартою були учасниками, тому пройшли в коридори під арену. Містян туди не пускали, тож Ліна раділа, що споглядатиме відбір не сама.

Поки йшли приготування, дівчина роздивлялась люд. Раптом її погляд вихопив з натовпу знайомі постаті. Навпроти, через поле арени, розмістились на шкіряних кріслах у віп-ложі вчорашні дракони. Поруч стояли ельфи - охорона і прислужники. Чорноволосий вальяжно сидів та не поспішаючи, щось пив із золотого кубка. Якимось шостим чуттям дракон відчув погляд Ліни. Уважно на неї поглянув і… посміхнувся. Потім схилив голову, вітаючи. Ліна здивувалась, але також нахилила голову у відповідь.

- Ти знаєш хто ці вчорашні незнайомці? – спитала вона Бетану.

Та прослідкувала за її поглядом.

- Це особисті радники короля Панума, - пояснила Бетана, схилившись ближче.- Вони зрідка приїжджають на відбір. Шатен – це радник Румель, а чорнявий - перший радник Нат. За важливістю другий дракон після короля. Я вперше бачу, щоб він особисто приїхав на відбір. З чого це така велика честь? – здивовано підвела брову.

Різкий звук сурми відволік дівчат від подальшої розмови. На арену вийшли воїни–претенденти. Десь біля тридцяти чоловік.  Тут були здебільшого люди, пара ельфів та один гном. Марта була єдиною дівчиною. Усі вони вишикувались у шеренгу. Навпроти кожного з них поставали ельфи-напарники для поєдинку. Парою Марти стала єдина воїн-ельфиня. Ельфи і всі претенденти були без плащів. У бажаючих пройти відбір зброя була різноманітна: довгі, короткі мечі, списи, а у гнома взагалі ядро з шипами на цепу. У ельфів-напарників були тонкі довгі мечі, схожі на катану.

За сигналом сурми пари розійшлися по арені. Розпорядник оголосив, що для кожної пари бій продовжуватиметься до першої крові. Третій звук сповістив про початок бою.

Ліна затаїла дихання. За Таріуса вона не хвилювалась, оскільки знала, що він досвідчений і вправний воїн. Марта ж була у справжньому поєдинку вперше.

Ельфійка накинулась на Марту. Дівчина двома довгими кинджалами відбила удар і пішла у наступ. Вона вправно наносила атакуючі удари та відбивала усі випади супротивниці. Блискавично ухиляючись Марта підставила ногу ельфійці. Та не очікувала такого та впала на коліна. Дівчинавідійшла і дала можливість піднятись супротивниці. Ельфійка роздратовано підвелась та люто кинулась у наступ. Бій продовжувався на шаленій швидкості.

На мить Ліна знайшла очима Таріуса, він уже встиг закінчити бій, поранивши плече ельфа. Вони потиснули один одному руки та стали зі сторони виходу. Минуло кілька хвилин від початку бою, а вже більше половини поранених претендентів стояли боку виходу. Хтось присів на землю, а хтось просто сперся на зброю. Їх ельфи- напарники одразу йшли до виходу.

Ліна знову знайшла очима Марту. Та уже почала втомлюватись від натиску, але не здавалась. Минуло ще кілька хвилин. Ліна обвела поглядом арену. Марта з ельфійкою залишились самі.Поруч Таріуса четверо воїнів: два поранені ельфи-супротивники, поруч них - два претенденти, ельф і гном. В одного з воїнів-ельфів сочилась рана на нозі. Гном шипованим ядром добряче втрапив тому у стегно. В іншого ельфа – напарника поранена рука.

Ліна знову сконцетрувалась на бійці. Марта зробила відступ і в стрибку перестрибнула ельфійку, попутно вибивши меч з її рук. Зі спини вона блискавично приставила обидва кинжали до горла. Ельфійка підняла руку. Марта відвела кинджал і злегка шкрябнула по ній. Звук сурми сповістив про кінець поєдинка. Зла, як чорт, ельфійка підняла меч і попрямувала на сторону виходу, де стояв Таріус з воїнами. Марта заховала кинджали за пояс та гордо пішла за нею.

Ліна подивилась на віп-ложу. Біля Ната схилився ельф, уважно слухаючи, що той йому говорить. Потім кивнув головою і підійшов до розпорядника. Щось йому прошепотів і відійшов.

Розпорядник оголосив, що відбір закінчено. Таріус, Марта та ельф з гномом перемогли, тому зараховуються до штату охорони короля Панума. Шквал гучних оплесків містян привітав переможців. Ельфи-напарники пішли до виходу. До компанії переможців підійшов розпорядник і щось їм сказав, прямуючи до виходу. Усі четверо попрямували за ним.

Ліна знову поглянула у бік ложі. Там уже не було драконів. Містяни почали підніматись та виходити з арени. Дівчина попрощалась з Бетаною і також пішла до виходу. Перед боєм вони домовились, що вона чекатиме Марту з Таріусом біля третьої колони виходу.