Розділ 20

Деяна була у піднесеному настрої. Авжеж, сьогодні вона виходить заміж!

- За кого ти вийдеш? – стиха запитала її Ліна за сніданком.

- За Родіма! – засміялась Деяна, прошепотівши їй на вушко.- Хіба ти сумнівалась?

- Та від тебе все що завгодно можна очікувати!- недовірливо поглянула на неї Ліна.

Деяна  кинулась обіймати її.

- Тільки він про це не знає! – загадково прошепотіла княжна, відпускаючи Ліну з обійм. – Тому попрошу тебе Таріусу нічого не говорити! Хоча не знаю, чи побачитесь ви взагалі до вечора, там ідуть приготування, стільки роботи!

- Звичайно, я нічого йому не скажу!  

- А чому ти взагалі подумала, що я можу обрати Фотія? – здивовано запитала Деяна.

- Вчора ти якось неоднозначно себе повела. Я стала сумніватись.

- Фотій зовсім не та людина, яка мені потрібна. Він дуже жадає влади, жорсткий і безпринципний. Це ще не враховуючи те, що його батько ворогує з моїм! До того ж, не любить мене зовсім, а лише хоче стати князем і приєднати наші землі до Візантійської імперії!

- Я рада, що ти оцінила Родіма, - щиро зізналась Ліна.

- Родім мужній, сильний, безстрашний, справедливий, мудрий і, до того ж, любить мене! Ну я так принаймні сподіваюсь.

- І не сумнівайся - це дійсно так. Проте, ти його помучила добре!

- Так, - погодилась Деяна, - я ж повинна була його якось випробувати, щоб бути впевненою у ньому! Я ж обираю чоловіка на все життя!

- Деяно, ось де ти! – зайшла до трапезної кімнати Агідель. Вона підійшла до них і присіла за стіл поруч дочки. – Ти їй сказала?

- Так, матусю! – обійняла її Деяна. В Агідель навернулись на очі сльози. Вона погладила її по спині. – Моя дівчинка виросла і сьогодні виходить заміж! Слава богам, я дочекалась цього дня! Ліно, ходи до нас!

Вони обійнялися втрьох.

- Усе, вставайте, у нас багато справ! – сказала трохи зголом Агідель.

Дівчата весь день провели у метушні. Всюди треба було встигнути. Вони із задоволенням обдивились новий дім Деяни, який щойно закінчили. Після весілля вона зі своїм чоловіком мала жити в окремих палатах. Будинок стояв неподалік теперішньої світлиці. Він був високий, гарний і двоповерховий. Усередині вже все було готово: розкішні гобелени і великий, різьблений стіл з лавами на першому поверсі. Три кімнати з меблями та різним начинням на другому поверсі. Одна з кімнат була спальнею з величезним ліжком, застеленими білосніжними простирадлами, вишитою ковдрою та подушками. На підлозі лежав великий гобелен. Поруч ліжка стояло велике дзеркало, в зріст людини, в гарній різьбленій рамі. Далі - кілька скринь з одягом, як для Деяни, так і для її майбутнього чоловіка – князя. Також виготовлені чоловічі та жіночі  коштовності – подарунок Ардагаста й Агідель.

Потім Ліну з Деяною довго готували до вечірнього дійства. Їх попарили і викупали в бані. Висушили та розчесали волосся, одягли, нарядили. Ліна дивилась на себе в дзеркало дивуючись. Біле, полотняне, легке плаття, розшите срібними та золотими нитками дуже пасувало їй. На ногах легкі, білі, розшиті капчики - мокасини. Волосся розчесане й розпущене. У вухах сережки-вісюльки, на шиї намисто.

Деяна теж була у схожому наряді, але її плаття було розшите ще й дорогоцінними камінцями.

- Білий- це колір свята, - пояснила Деяна.

Нарешті, коли сонце сягнуло за полудень, їх провели на галявину за місто, де відбуватиметься саме свято.

Деяна пояснила звичаї святкувань: молоді незаміжні дівчата розпускають волосся, наряджаються, плетуть вінки для себе і нареченого, обирають хлопців. Якщо пара співпадає, то хлопець одягає вінок. Якщо ні, то дівчина пускає вінок на воду з надією, що колись зустріне свою пару. Якщо хтось із хлопців зістрибне у воду і витягне вінок дівчини, то це означає, що він обрав її. Вони, за бажанням, можуть сформувати пару. У цей день можна стати подружжям, перестрибнувши весільне вогнище, але лише на одну ніч. Для того, щоб стати подружжям назавжди, треба пройти весільний ритуал. Жрець Добромисл з Владою його проводять. Саме сьогодні одружуватимуться назавжди лише вони з Родімом.

За цілий день Ліна так не побачила ні Таріуса, ні Родіма. Деяна сказала, що, як правило, майбутні пари цілий день намагаються не бачитись, а зустрічаються лише на галявині ввечері перед заходом сонця - це теж частина ритуалу.

Дівчата прийшли на галявину, де вже потроху збирався люд. Дорогою вони назбирали різнобарвних квіток і сіли плести вінки.

- Давно хотіла в тебе запитати, – говорила Ліна, плетучи вінок.

- Про що? – не відриваючись від роботи, запитала Деяна.

- Чому у деяких чоловіків і хлопців є косички на голові, а в інших немає?

- Це тому, що косичка на голові чоловіка визначає його сімейний статус. Хлопці та чоловіки, які не одружені, не мають права їх носити. Кількість косичок вказує на членів сім’ї. Якщо одна, то це означає, що чоловік має лише дружину, більше - то і дітей. При народженні кожної дитини дружина заплітає чоловіку ще одну косичку. Якщо ж хтось помирає, то косичка розплітається. 

- Так зручно! – засміялась Ліна. – Поглянула на голову чоловіка і знаєш одружений він чи ні, та скільки в нього дітей!