Розділ 19

Таріус уже не чув її. Усі затамували подих. Юнак стрибнув поруч Родіма та наляканого леопарда. Через кілька секунд винирнув. Підплив до них, перехопивши передні лапи Рути і зав’язав їх ременем. Родім ухопив леопарда за шкіру, Таріус за передні лапи. Так вони допливли до берега.

З урвища вела стежка вниз. Деяна побігла вперед, Ліна за нею. Коли Деяна добігла до берега. Родім і Таріус уже виштовхали Руту з води. Перелякана кішка відпльовувалась від води. Вона лежала із зв’язаними передніми лапами та важко дихала. Деяна підбігла, впала поруч на коліна та розв’язала їх. Пригорнувши леопарда, княжна приколисувала її. Сльози котились по щоках дівчини. Родім і Таріус вибрались трохи далі на берег. Вони лягли спиною на каміння, важко дихаючи.

- Ця клята кішка, ледь мене не потопила! –сказав Родім.- Дякую, Таріусе, ти врятував мені життя!

- Ти божевільний, хіба варта кицька твого життя?! – запитав Таріус.

- Деяна мені не пробачила б, якби я не спробував її врятувати.

- А якби ти загинув разом з Рутою?

- То не відомо, за ким би вона плакала більше, за мною чи за кицькою, – невесело посміхнувся Родім.

Таріус засміявся. Віддихавшись, хлопці сіли. Родім зняв чоботи та став виливати із них воду. Тим часом, Ліна добігла до них, кинувшись в обійми Таріуса.

- Ти живий! – швидко обдивлялась його руки і плечі. – Не поранений?!

- Ні, все гаразд! - розсміявся юнак від її метушні

- Таріусе! Ніколи більше так не роби! – погрозливо сказала вона.

- Побачимо! – лукаво посміхнувся він.

Від здивованого обличчя Ліни хлопці враз розсміялися. Ліна штовхнула Таріуса в плече і перейшла до Родіма.

- Ти як? Не подряпаний? Усе ціле? -  запитала стурбовано.

- Усе в порядку! – ще сміявся Родім.

Ліна залишила їх та пішла до Деяни. Ратай і воїни оточили хлопців, схвально щось вигукуючи.

- Як він? -  стиха спитала Деяна. – Цілий? Не поранений?

- Ні, все гаразд, – так само тихо промовила Ліна, погладжуючи Руту, яка вже зручно вмостилась на руках у Деяни.

- Я так за нього перелякалась, – тихо продовжила вона. – Коли він стрибнув, то я думала що ніколи більше його не побачу.

 Ліна обійняла Деяну і прошепотіла їй на вухо.

- То скажи йому про це.

- Нізащо!- стиха заперечила та.

- Не можна бути такою гордою!

- По-іншому просто не можу!

Ратай з воїнами обступили Родіма і Таріуса. Вони допомагали їм, переодягнутись у сухий одяг. Рута вже відійшла, і Деяна одягла їй нашийник. Княжна підійшла до чоловічої юрби.

- Дякую за порятунок! Ти врятував не лише її, а і мене! –  сказала вона Таріусу. На Родіма вона лише поглянула, нічого при цьому не сказавши, повернулась до Ратая.

- Ратай, збирай воїнів, повертаємось! – голосно віддала наказ Деяна.

- Я щось нічого не зрозумів, - здивовано спитав Родім Таріуса, коли всі відійшли від них, підіймаючись на гору, - Деяна подякувала тобі за порятунок мене чи кицьки?

- Сам не зрозумів! – весело зауважив юнак.

Щось приємно лоскотало щоку Ліни. Дівчина, не розтуляючи очей змахнула волосся з обличчя. Знову зробилося лоскотно. Ліна відкрила очі. Фіолетові очі Таріуса посміхались навпроти її обличчя. Дівчина різко сіла на ліжко. Юнак розтягнувся поруч, підперши голову однією рукою, а в іншій тримав пір’їнку.

- Таріусе! Ти що тут робиш?- здивовано поглянула на нього Ліна.

- Милуюсь тобою. Ти дуже гарна, коли спиш! – все ще посміхаючись, прошепотів він.

- Як ти взагалі потрапив до моєї кімнати? Там же охорона!

- Через вікно. З боку твоєї кімнати охорони немає.

- Таріусе, так не можна!

- Чому?- здивовано підвів брову юнак.

- Тому що я тебе не запрошувала сюди!

Таріус сів на ліжко, підійнявши з підлоги розкішний букет польових квітів.

- Ну то запроси!- змовницьки підморгнув їй.

- Таріусе, - уже лагідніше промовила Ліна, взявши квіти,- це підкуп!

- Як кажуть у вас на Землі: «У коханні й на війні усі методи працюють».

Дівчина посміхнулась.

- Дякую.

- Дякую, і все? – він погладив її по щоці.

- Ти розраховував на щось більше? – лукаво запитала Ліна.

- Не розраховував, - серйозно сказав він, - але сподівався!

Він нахилився до неї та ніжно її поцілував.

- Сюди можуть зайти будь-якої миті, – тихо прошепотіла вона. – І як я по-твоєму виглядатиму? Я ж порядна дівчина.

- Усі і так розуміють, що ми пара, то яка різниця, що вони подумають? – юнак заправив локон волосся за вушко і ніжно провів по щоці рукою.