Розділ 18

- Ну і що це було?! – запитав Таріус. Він забрав з рук Родіма лук.

- Битва за серце Деяни і князівство!- прошипів той.

- Я так розумію, що ти змагатимешся за перше, а Шуй та інші претенденти - за друге.

- Ні, я просто уб’ю їх і все - не буде ніякої боротьби! Особливу насолоду мені принесе вбивство Фотія - візантійського покидька!

- Родіме, охолонь, ходімо додому, - Таріус по –братськи обійняв за плечі юнака. – А ти молодець! Влучити з такої відстані!

Деяна у цей час міряла кроками свою кімнату і не могла зупинитись. Емоції вирували й не давали спокою.

- Деяно, зупинися та заспокойся нарешті! – Ліна сиділа біля відкритого вікна, насолоджуючись вечірньою прохолодою.

- Це ж треба! До останнього тягнув!- знервовано поглянула на неї князівна. – Я ледь не померла з остраху! Родіме, ти за це ще поплатишся!

- Та годі вже його спопеляти! – розсміялась Ліна. -  Він все ж таки вистрілив у мішень, ще й як! Ніколи такого не бачила!

- Так, лучник він найкращий у князівстві, а от із мечем, судячи із сьогоднішнього поєдинку з Таріусом, справлятись йому не так легко.

- Припини, - заспокоювала її Ліна. – Таріус, практично виріс з мечем, тому й так!

- Я не просто так переживаю, - пояснила причину своїх хвилювань Деяна.- Завтра буде поєдинок на мечах і переможців буде лише двоє.

- Ти не впевнена, що Родім впорається? – здивовано підвела брову Ліна.

- Була б упевнена, якби він не був поранений, а тепер, навіть не знаю.

- Не хвилюйся, він усе витримає і зможе перемогти суперників, - запевнила її дівчина. – А от Шуй мене здивував. Не знала, що і в нього є наміри на тебе.

- Швидше на князівство, - стиха заперечила Деяна, - але Шуй не поганий хлопець і заслуговує на участь у цьому змаганні.

- Він тобі подобається?

- Так, - погодилась Деяна, - як людина, він порядний і воєн відважний.

- Ти тільки Родіму про це не кажи, - лукаво посміхнулась Ліна, - бо боюся, що до наступного випробування на одного претендента стане менше. Але стривай, враховуючи сьогоднішній злий жарт Фотія, цілком можливо, що і на двох.

Вони подивились одна на одну і разом приснули від сміху. Дівчата ще посиділи трохи й розійшлись відпочивати. Завтра важкий день - вирішальний для Деяни, оскільки претендентів залишиться лиш двоє. Подумки Ліна бажала, щоб це були Шуй і Родім, але доля розпорядилась інакше.

Спеціально для змагань на мечах, за одну ніч була побудована дерев`яна арена, яка трималась на шістьох великих дерев`яних балках, закопаних у землю, приблизно на метровій висоті. Народу зібралось, ледь не ціле місто. Люди оточили постамент по колу і нетерпляче чекали дійства. І дійство не забарилось!  

О полудні Ардагаст поважно сидів на своєму троні, біля арени, разом з Агідель. Деяна з Ліною сиділи трохи осторонь від них. Таріус, який до –речі вчора ввечері так і не прийшов до дівчини, весь час був біля Родіма. Він стиха щось йому нашіптував, мабуть, давав настанови. Серце Ліни шалено калатало та вистрибувало із грудей. Вона щиро переживала за Родіма і Шуя. Деяна ж, навпаки, сиділа з абсолютно байдужим виглядом, тримаючи емоції під контролем. Справжня княжна!

- Слухайте усі! – підвівся Ардагаст, пояснюючи правила бою  присутнім і учасникам.- Бій ведеться в межах арени і до першої крові, або ж якщо претендент випаде з арени на землю! Боїв буде лише два і з кожного визначиться по переможцю. Вони й перейдуть до наступного етапу змагань. Можна застосовувати будь які прийоми, окрім смертельних!

Пари бійців визначились шляхом жеребкування. Князь Ардагаст тримав у руці чотири палички – дві довгі і дві короткі. Родім витягнув коротку, як і Мовтій, отож його суперником буде саме він. Юнак був дуже невдоволений через це, оскільки дуже жадав поквитатись із пихатим Фотієм. Проте, ця честь випала Шую.

Першими змагались Шуй і Фотій. Ардагаст подав знак рукою і чоловіки вступили в бій. Обоє були озброєні лише легкими мечами. Бій вівся жорстоко й зовсім не виглядав, як змагання. Іскри летіли від мечів, а суперники не поступались один одному. Минуло кілька важких хвилин, а чоловіки ні на мить не припиняли боротьби. Шалений темп і відвага обох бійців вражала. Ніхто із них не збирався здаватись. Раптом Фотій зробив маневр і перемістився на край арени. Потім, ухилився та неочікувано підставив Шую підніжку. Той не втримався і зістрибнув на землю.

- Підлий шахрай!- застрибнув назад на арену розлючений Шуй. - Ти ведеш бій не по закону честі!

- У правилах бою, закони честі не згадувались! – голосно зауважив Фотій.- Ти зістрибнув з арени, тож програв!

- Бій закінчено! – підвівся Ардагаст. Він уважно поглянув на обох претендентів. – Дійсно, про закони честі я не оголошував, тож перемога по праву належить Фотію!

Навкруги запанувала тиша, лиш делегація Фотія, із чоловік десяти, радісно вітала переможця свистом та оплесками. Шуй невдоволено поглянув на нього, але змінити уже нічого не зміг.

Слідуючими вступили в бій Родім і Мовтій. Старигань виявився доволі дужим, але подолати молодого суперника не зміг. Не минуло й кількох хвилин, як Родім злегка зачепив його мечем в плече. Бій зупинили.