Розділ 11

- Гівнюк ти, брате, - сумно промовив Матіус.

- Так, я знаю, дякую, що нагадав.

- Щохвилини, кажеш? - на мить замислився Матіус.- Здається, я знаю, як це влаштувати.

- Не знаю, що ти там задумав, але мені це вже не подобається. Вона повинна бути жива і у безпеці!

- Кращої безпеки, ніж з тобою, їй не знайти.

- Матіусе, що у тебе на думці?- Таріус схвильовано поглянув на брата.

- Завтра! Усе завтра! – Матіус весело підморгнув йому, узяв келихи і попрямував до дівчат.- Дівчата! Спробуйте мій шедевр! Такого ви точно не куштували!

Таріус залишився сидіти за стійкою. Посмакувавши коктейль, він виплюнув його назад у склянку. «Що за гидота?!» - подумав він.

- Ум! Чудовий коктейль!- зраділа Марта, смакуючи його.- Матіусе, цей смак такий приємний. Що це?

- Витяжка із місцевих фруктів!

- Алкогольний?- перепитала Ліна перед тим, як скуштувати.

- Та ні, що ти! В Атлантиді вживати алкоголь ознака поганого тону. Та і є він лише в одному місці.

- Я впевнена ти знаєш де! – підморгнула Марта.

- Звичайно!- посміхнувся Матіус.- Ну, про що ви тут щебетали?

- Я якраз ділилась з Ліною своїми враженнями від Генерала Латіуса з яким мені довелося зустрітися,- скривилась Марта.

 - Оце уже цікаво!- підвів брову юнак.- Ну і як?

- Та ніяк – самовдоволений, егоїстичний, пихатий сухар з манією величі!- швидко випалила вона.

Матіус розтягнувся у посмішці й поглянув на Таріуса, що сидів за барною стійкою.

- Ти чув, Таріусе? Так і передай Генералу - нашому любому таткові!

Марта захлинулася коктейлем, який щойно відпила. Ліна легенько постукала її по спині.

- Ой, дівчино! - не переставав тішитись Матіус.- Тебе годувати їжею взагалі не можна. Як не подавишся, так захлинешся! Все, сидітимеш тепер на таблетках, як нормальний атлант! Я про це подбаю!

- Так звичайно!- нарешті пазли в голові Ліни склалися докупи. – Ви ж схожі з Генералом!

- Вибач, я не знала!- нарешті Марта відкашлялась и винувато глянула на усміхненого Матіуса.

- Не переживай! – він прихилився до неї ближче і сказав уже тихіше. - Я, взагалі-то, теж так думаю, але нікому, крім  присутніх, такого не кажи, бо стратять. Він у нас тут на кшталт короля чи царя. Одним словом, найголовніша людина в Атлантиді.

- Якщо він король, то ви принци - спадкоємці? - не вгамовувалась вражена Марта.

- Принци-спадкоємці?- задумався на хвильку Матіус. -  Ну десь так. Але спадкоємець тут не я, а він,- кивнув у бік брата, що сидів за стійкою. - Таріус старший на декілька хвилин, тому наступним правителем за законом має стати саме він.

- Дивно, - Ліна здивовано поглянула на Таріуса. Він сидів обличчям до них і мав трохи відчужений вигляд, ніби його взагалі це розмова не цікавила. - Якщо ти такий особливий, то тебе мають берегти, як зіницю ока, а не відсилати на небезпечні завдання?

- Розумієш, у чому тут справа, - відповів за нього Матіус, - за нашими звичаями спадкоємний принц, як ви його називаєте, має довести, що гідний прийняти управління державою і здолати будь-що. Ця робота, як випробування. До того ж, Таріуса з дитинства готували. Мені ж дісталась кар`єра військового і правої руки Генерала, а згодом, коли прийде час, і Таріуса.

- А якщо, ну так, чисто теоретично, Таріус загине?- вголос розмірковувала Марта.

- Тоді, так чисто теоретично, спадкоємним принцом буду я. Але, свята Нубіро, - закотив очі Матіус,- я цього не хотів би! Возись тут з країною, відповідай за все. Мені і там не погано, де я зараз!

- А якщо, знову теоретично, і ти загинеш, і жоден з вас не лише спадкоємців?- все далі продовжувала підтримувати інтригу Марта.

- Ох, яка ж ти кровожерлива!- веселився Матіус.- Тоді оголосять загальнодержавні вибори. Атланти обиратимуть серед найдостойніших нового засновника династії.

- Як цікаво! І скільки ж років вашій династії?- продовжувала допит цікава Марта.

- Послухай, ти часом не шпигун?- іронічно підвів брову Матіус.

- Цілком можливо! Ну так скільки?

- 1245 атлантичних років.

- Ого!- присвиснула вона.

- Тільки от яка проблема, - Матіус зроби засмучений вигляд. - Наразі наша династія і так під загрозою. Якщо Таріус не помре і, так би мовити, зійде на престол, то йому необхідні законні спадкоємці. Якщо їх не буде, то оголосять вибори нового засновника династії. Так що, Ліно, одна надія на тебе. Ти ж тепер наречена!- знову продовжив веселитись він.

Ліна ладна була крізь землю провалитись. Марта ж просто оторопіла.

- Що Марто, питання закінчились? – сміявся Матіус, підколюючи її.

- Та ні, тільки почались! - швидко зорієнтувалась та. – От скажи Матіусе, я усе розумію. У вас така розвинена цивілізація і машина зміни часу й простору є, але ж камені не ви створили, так?