Розділ 1

Яскравий промінь сонця торкався теплотою і огортав у свої обійми. Ліна бачила прекрасний сон про літо на морському пляжі. Поруч був незнайомий чорнявий юнак з дуже гарними очима. Він ніжно її обійняв і ...

- Ліна, соня, піднімайся. Скільки можна спати? Пора в школу! - Ольга торкнулася щоки дочки прохолодною рукою.

- Мама, ще трохи, - спросоння вона натягнула ковдру вище.

- Ах так! Виходить тобі не потрібні подарунки? - лукаво запитала мати, дістаючи коробку з-за спини.

- Подарунки? - сонливість вмить зникла. Ліна підскочила в її обійми.

- Вітаю, моя красуне!

- Дякую, мамулічка! - дівчина обняла її і стала швидко розпаковувати подарунок.

Модна жовта сукня у жовтий принт і тілесні босоніжки були саме тим, про що Ліна мріяла давно. Ольга Ковальова працювала економістом на заводі, тому жили вони не бідно, але скромно. Дівчина ніколи не скаржилася, бо розуміла, яких зусиль коштувало матері ростити її самій. Батько загинув в автокатастрофі, коли тій не було ще й року. Подарована сукня була трохи «не по кишені» їх сім'ї. Одного разу, прогулюючись з Мартою, найкращою подругою, вона побачила її у вітрині дорогого бутику і сказала, що це плаття її мрії. З огляду на, що саме вона була їй подарована, то без Марти тут не обійшлося.

- Мамо, це ж дорога річ, не треба було! Ти ж, напевно, витратила всі свої заощадження? А як же санаторій, на який ти так довго збирала?

Мати Ліни часто хворіла і мала слабке серце. Щорічно Ольга повинна була відвідувати лікувальний санаторій. Гроші на цю поїздку відкладалися протягом року і були щось на зразок недоторканного запасу.

- Не кожен день моєї єдиної дочки виповнюється сімнадцять років, тому я хочу, щоб цей День народження був для тебе особливим!

- Але ти і так оплатила для вечірки з друзями дорогий клуб, а тут ще й сукня!

- Повір, нічого дорожче за тебе у мене немає!

Ліна обняла матір і подумала, що та найкраща у світі. А ось подругу, з чиєї подачі в неї з'явилася ця сукня, вона при першій же можливості вичитає!

Ліна з Мартою дружили з дитинства, хоч і дуже відрізнялися одна від одної. Ліна була старостою класу, вміла дружити, була відкритою, тому дівчину поважали однокласники і завжди прислухалися до її думки. Для неї було важливо не образити людину й дивитися на світ позитивно, навіть у безвихідній ситуації. Марта ж була повною її протилежністю: досить ексцентрична та трохи зарозуміла особа, яка з усіма, окрім подруги, трималася зверхньо. Навчалася дуже добре, але не враховувала думку вчителів і однокласників, на все мала власний погляд. Марта, як правило, висловлювалася різко, зовсім не думаючи про почуття людей. Справжньою і єдиною подругою вона могла назвати тільки Ліну, яку любила, як сестру. Та, в свою чергу, вважала, що негатив в характері Марти з'явився завдяки її вихованню. Батько Марти - Ігор Вікторович Тимошков, був бізнесменом і володів мережею продуктових супермаркетів. Заробляв більше, ніж достатньо, тому нічого не шкодував для єдиної доньки. Кожну примху виконував охоче, чим трохи і розбалував дочку. Мати Марта не пам'ятала, бо та померла, коли дівчинці було два роки. Втрата батьків згуртувала дві дитячі душі, такі різні за змістом і однакові по суті. З року в рік дівчата дружили все більше: сиділи за однією партою, гуляли, ходили в кіно, розважалися – усе разом. Зрештою, батько Марти і мати Ліни уже навіть звикли, що діти постійно ночують один у одного й взагалі «не розлий вода». Лише на час літніх канікул вони розлучалися на кілька тижнів, оскільки Марта з батьком завжди їздили відпочивати за кордон. Неодноразово Ігор Вікторович пропонував Ліні з матір'ю поїхати з ними на відпочинок, взявши на себе усі витрати, але мати з дочкою, маючи дворянську гордість, не могли погодитися. Із зарубіжних подорожей Марта завжди привозила своїй подружці купу цікавих і дорогих речей. Ліна вперто відмовлялася, але переконати Марту було неможливо. Цій дивній дружбі уже давно перестали дивуватися, тому Марту в компанії друзів Ліни сприймали, як необхідність.

- Ну добре, люба, тобі вже пора збиратися у школу! - Ольга відпустила її з обіймів.

- Мам, а можна я одягну цю сукню сьогодні на вечірку?

- Ти ще питаєш? Звичайно! Я не для того її купила, щоб вона висіла у шафі! Але чи не буде тобі прохолодно?

- У вересні?

- Ночі зараз холодні, дощ може піти.

- Не переживай, не цукрова! - сміялась Ліна. - Візьмемо з Мартою таксі. Від порога - до порога нас підвезуть!

- Ну добре, як знаєш.

З веселим настроєм і легкою душею дівчина побігла збиратися. Вона прийняла душ, висушила волосся, похапцем натягнула білизну, джинси і синю в квіточку блузку. Подивилася на своє відображення: довге русяве волосся, сіро-блакитні очі, струнка талія, невисокий зріст. Загалом дівчина собі подобалася. Не голлівудська красуня, але і не гірше за інших. Вона дістала із шафи чорну коротку, шкіряну курточку. Кинула на ліжко. Зранку вже досить прохолодно. Обдумуючи плани на сьогодні, Ліна краєм вуха слухала телевізор.

  - Сьогодні вночі на території археологічних розкопок стародавнього міста Трої під керівництвом професора Степана Ковальова невідомою особою було скоєно напад з метою пограбування. Найцікавішим в цій ситуації є те, що грабіжник врешті-решт нічого не вкрав. Сам професор Ковальов на даний момент перебуває у відрядженні на батьківщині.