Частина 2

Та ось п’ятниця 13 прийшла, а монастир не припинив будуватися. Принаймні, Олена цього не помітила. А тим часом на території монастиря відбувалася справжня дивовижа. Робітники, пропрацювавши весь день, йшли спати , а коли поверталися на будівельний майданчик, то все зроблене вчора зникало, ніби хтось або щось розбирало монастир, речі постійно зникали або просто пролітали перед обличчями працівників. Будувати монастир було неможливо. Проте настоятель монастиря Євстартій, якого до речі вибрав на цю посаду сам Констянтин Хрущов, був дуже кмітливим і досвідченим, тому зрозумів, що до цього доклала руку нечиста сила. Та зрозумів він це не лише розумом. Розумієте, він був справді набожною людиною -  мав дар від Бога, він міг бачити потойбічних істот, але контактувати з ними він не міг, а звичайними молитвами стільки нечисті не виженеш. Тому почав шукати він цілителя, який був сильніший і міг допомогти. Врешті-решт на прохання відгукнулася знахарка Софія. Дівчина була дуже гарною. Вона мала незвичайний дар. Знахарка могла не тільки бачити й розмовляти з потойбічними істотами і звірями, а й управляти рослинами. Прибувши на місце будівництва, Софія одразу побачила потойбічних створінь, і як дівчина не намагалася з ними заговорити вони лише дивилися на неї своїми великими, жовтими очима і мовчали. Зазвичай, коли нечисть діє самостійно, вони полюбляють розповідати про свої плани, але коли вони знаходяться під владою чаклуна, то зовсім не розмовляють. Через це, Софія зрозуміла, що за цим явно стоїть якась відьма або відьмак. Але їй потрібно було зрозуміти хто саме, щоб розробити план дій. Це завдання, яке займало дуже багато часу, тому знахарці потрібно було десь жити. Але вдача була на її стороні, неподалік від будівництва, у лісі, був малесенький будиночок, який стояв за швидким струмочком. На жаль, там не було місточка, але Софія, за допомогою свого дару, з легкістю побудувала цей місточок за допомогою дерев. У середині будиночок був дуже затишним, там була пічка, також, знахарка в лісі назбирала трав і розвісила їх вдома. А тим часом за цим дивився ворон, ви, напевне, здогадалися, що то була Анастасія. Побачивши це діло, вона одразу розповіла Марині. Відьма розійшлася не на жарт, і пригрозила нечисті тим, що відправить її назад в пекло, якщо справа не піде швидше. 
Ці погрози спрацювали, на будівельному майданчику було взагалі не можливо знаходитися. Софія знала, що на свята нечисть позбавляється від впливу господаря, чим вона і скористалася. Як тільки настало одне з найбільших релігійних свят – Спас, знахарка вирішила піти до нечисті і знайти когось, хто згодиться розповісти про свої задуми. На пошуки вона вирушила вночі. На купі каміння сиділо декілька чортенят, проте, як тільки Софія почала підходити, вони почали розбігатися на всі боки, але не всі. Залишився один лише чортик. Тихо він сидів і дивився своїми жовтими очиськами на знахарку. Софія заговорила з ним, і той озвався. Виявилося, що всій нечисті подобалося працювати у Марини, бо вона єдина відьма, яка  тримала у себе цілу армію потойбічних істот, а інакше вони б усі потрапили в пекло, така собі перспектива, правда? Тож чортеня згодилося допомогти, якщо Софія візьме його до себе. Робити було нічого, та й помічник би їй не завадив. Справа це проста, а в свято треба лише бажання підлеглого, тож справилися вони швидко. Як водиться, чортеня повинно змінити свій лик. Але на який? Це не вирішує не чаклун і не помічник. В нашому випадку все пройшло вдало, він перетворився на кота. Та не простого, а чорного. Як виявилося, звали його Антипком. Він розповів все: і про Олену, і про місце сили, і, звичайно, про Марину. А тепер Софія стояла на роздоріжжі, що ж їй робити? Воювати не варіант, відігнати не вийде, проте Антипко підкинув їй ідею. Вся суть була у тому, щоб відігнати нечисть у пекло, за таким планом Марина навряд чи дізнається, хто це зробив.
Ритуал забирав багато енергії і знахарка взагалі могла померти, проте Софія все ж вирішила піти на це. Допомагав їй у цьому звичайно ж Антипко. Софія прочитала закляття, і ледве закінчивши впала без свідомості. Їй привиділася дівчина з зеленим волоссям, і, чомусь, знахарка була впевнена, що перед нею знаходиться Природа. Вона простягнула до Софію руки і сказала: «Ти зробила гарну річ, пожертвувала собою, заради допомоги людям. Тому прийми від мене цей дар. Тепер ти зможеш управляти усіма матеріями. Я бажаю тобі вдачі, Софіє». Після такої промови вона зникла. 
Отямившись Софія одразу запитала в Антипка, чи вдалося їй провести ритуал, на що він заспокійливо сказав, що все вдалося, і тепер Софії можна про це не перейматися. Заради своєї безпеки, Софія вирішила захистити куполом ліс і залишитися жити у цьому будинку.
Марині не склало труднощів знайти того, хто так безцеремонно відібрав у неї армію, бо за Софією весь цей час стежила Анастасія. Проте Відьма на неї не злилася, а навпаки дивувалася як їй це взагалі вдалося. Зустрівшись з Софією і почувши її розповідь, Марина відмітила, що честі і відваги у цієї дівчини більше, ніж було у самих запорізьких козаків. І після розмови полишила дівчину відьма у спокої. Софія ж завжди допомагала людям, але так, щоб вони не помічали, все ж дар Природи дуже гарна річ. «Що ж з Оленою?» - запитаєте Ви. Вона дуже довго блукала по лісу в пошуках Марини, але більше ні хатку, ні ворона вона так і не бачила.
З того часу вже ніхто не заважав добудовувати наш Ряснянський монастир, який стоїть і по нині. Мав він справді грандіозні розміри і виглядав дуже гарно, що правда, зараз він не такий величний як раніше, все ж таки час нікого не щадить. А історію про Софію не знає майже ніхто, вона ж таки постаралася, щоб це залишилося в таємниці.