Розділ третій "Зниклі"

Ешлі прокинулась о сьомій ранку від гучного  будильника, вона так різко підскочила що аж впала з ліжка.

-Добрий ранок доця, не лежи на полу там холодно-гумористично привіталась матір.

Ешлі мовчки встала та пішла до ванної кімнати, умившись вона подивилась на себе у дзеркалі, і не впізнала себе, жахливе розтріпане волосся, втомлені очі та синці під ними, минула ніч добре потріпала її, після того як вона привела своє волосся упорядок вона вийшла на кухню та вона побачила як мати готує сніданок, а батько збирається на роботу, Ешлі вирішила розповісти батькам про те що трапилось вночі.

-Хтось до нас увірвався в дім?-здивовано запитала мати-та не може такого бути! Тобі просто приснився кошмар,в тебе стрес через переїзд от і таке буває-сказала мати не вірячи доньці.

-Згоден з тобою люба-до розмови приєднався батько-це місто неймовірно безпечне! Тут такого не може бути, Тому не видумуй!

Зрозумівши що батькам довести нічого не вийде, вона сухо пробурмотіла “-Ага..Напевно” та пішла снідати омлет з беконом, смачно поївши вона зібрала рюкзак і пішла до школи, це був її перший повноцінний  навчальний день у новій школі.

Прийшовши до школи вона швидко дійшла до свого класу і сіла на свою парту, вона просто дивилась на парту та обдумувала ситуацію, “-Це правда був сон? Але сни не бувають такими реальними…Що це було?”-питала вона себе в голові, в надії знайти відповіді.

-Гееей!Привіт!-привітався Меттью махаючи рукою.

-Ох? А..Меттью, привіт…-привіталась Ешлі повернувшись до нього.

Меттью побачив в якому стану Ешлі, і вирішив розпитати її.

-Ти виглядаєш втомленою, наче не виспалась, що трапилось?

Ешлі почувши запитання Меттью почала думати, чи треба йому розповідати про те що трапилось вночі, вона вирішила що треба.

-Ну…Трапилась одна ситуація, коли я…-Ешлі не змогла договорити через те що в клас зайшов вчитель фізики-трясця! На перерві…-прошепотіла Ешлі, Меттью кивнув головою.

Відсидівши нудний урок фізики, на перерві в коридорі до Ешлі підійшов Меттью.

-Так що трапилось?-Запитав він.

-Поговоримо в класі-відповіла вона.

Зайшовши в клас там нікого не було, Ешлі зачинила двері та розповіла усе що трапилось вночі, очі Меттью говорили самі за себе, він був в ступорі.

-Напевно мені це приснилось, і батьки пра…-не вспіла вона договорити як Меттью перебив її.

-Почекай!...-Меттью виглядав дуже схвильованим-до тебе вони теж приходили-прошепотів він однокласниці.

Ешлі застигла на місці, “До тебе вони ТЕЖ приходили? Що це значить?”-швидко подумала вона про себе.

-Про що ти?...-поцікавилась вона тихо питаючи.

-Давай поговоримо після школи, тут нас можуть почути-тихо прошепотів Меттью уходячи з класу.

Після декількох уроків під час обіду Ешлі вирішила піти до кафетерію, це була велика зала зі столами на які вже сідали обідати учні, випадково вона побачила як за стіл що був поряд з нею сідають дві людини.

-Привіт друзяко, смачного обіду-монотонно водночас сказали вони собі, і почали мовчки їсти дивлячись один на одного.

-Та що тут взагалі коїться…-тремтячим голосом пробурмотіла Ешлі.

вона взяла поїсти звичайне яблуко, бо через усю цю ситуацію аппетиту в неї не було, продзвенів дзвінок і всі діти побігли до своїх класів.

Після того як закінчились уроки вона вийшла на вулиці та почала чекати Меттью, через декілька хвилин вона побачила як він виходить зі школи, вона помахала йому рукою і той побачив та швидко добіг до неї.

-Нарешті зустрілись, йди за мною, я хочу тобі одне місце показати, а також розповісти дещо-Зацікавив Меттью Ешлі.

Вони йшли тихими вуличками міста, на диво людей вони зустріли дуже мало, тільки на центральних вулицях було найбільше народу.

-Так що ти мав тоді на увазі?-запитала Ешлі-тоді в школі.

-Ох…Пам’ятаєш ти розказала мені про те що трапилось в тебе в ночі? Така ж ситуація була і в мене!-емоційно розповідам Меттью-це сталось коли я тільки переїхав, вночі я прокинувся від того що дуже хотів води, я зайшов тоді на кухню та узяв чашку, але тут я почув як вхідні двері хтось відчиняє, це була вже глибока ніч і мої батьки були вдома, я сховався у ванній кімнаті…

Ешлі слухала Меттью і була спантеличена, але не перебивала.

-Коли двері відчинились, я почув як хтось зайшов, і я трохи привідкрив двері у ванну щоб подивитись, я побачив дві людини в чорному одязі та з масками на обличчі, що це за маски були вже не пам’ятаю, потім вони зайшли до моїх батьків в кімнату-Меттью розповідав з тремтячим голосом-я почув звук наче розпилюється балончик,а потім я побачив як батьків на руках виносять кудись ці дві людини, так, звучить дивно, але це правда було!-запевнив Меттью.

-Ох…Звучить жахливо, але я вірю тобі продовжуй-заспокоїла Ешлі Меттью.

-Вони не прокинулись від цього, а далі на декілька годин їх забрали кудись, і я був один, я не знаю куди їх винесли, але весь цей час я був в ванній, через декілька годин вони повернулись, та поклали їх назад, потім ці люди зайшли до моєї кімнати, але там мене не знайшли, я зрозумів що вони будуть перевіряти ванну кімнату, тому я сховався у ванній за шторкою, і один з них зайшов в ванну, це було т-так страшно…Вони мене не знайшли, і потім пішли, я тоді не зміг заснути…З тих пір мої батьки змінились, їх наче підмінили!...Доречі ми вже прийшли!

Вони підійшли до якогось старого багатоповерхового  дому.

-Заходь, я тут живу-розказав Меттью.

Вони зайшли до під’їзду та піднялись до ліфту, вони зайшли у нього та Меттью натиснув на 9 поверх.

-Я дуже люблю те місце, там так спокійно, тобі сподобається!-Запевняв Меттью Ешлі поки вони їхали у ліфті.

Поки вони їхали Ешлі намагалася обдумати усе що сказав Меттью, але виходило погано, “Що їм було потрібно від нас?” ”куди забрали батьків Меттью?” ”Що вони з ними робили”-На ці  питання вона намагалась дати логічну відповідь,але її просто не було, незабаром вони приїхали та вийшли з ліфту, Ешлі побачила стару драбину, Меттью швидко її спустив і почав підніматись, дівчина не думаючи полізла за ним.