40 і 50 сторінки

-Як ви могли приховати це від своєї сестри? - розгнівалася Едер.

-Ми хотіли про це сказати тобі, - тихо промовив Лофті, - але, знаючи твій характер, злякалися твого гніву.

-Чому ж ви розказали про це мені зараз?

-Тому що вона дуже часто стала попадатися нам на дорозі, - злякано відказав Корс.

-Я хотів її вбити, - зло прошепотів Евіл, - але брати мені зашкодили.

-Ця дівчина! Хто вона? - запитала Едер.

-Ми не знаємо! - хором відповіли гіганти.

-А що ви знаєте? - знову розкричалася Едер. - Троє пустоголових!!!

-Не смій нас ображати! - тихо промовив Лофті, хоча в його голосі відчувалося грізні нотки.

-А що ви зробите, окрім того, що вже зробили. Вірніше кажучи, не зробили.

Троє гігантів пригнічено похилили голови, а розгнівана Едер походжала туди-сюди. Вони знаходилися неподалік від трону, де в цей час був тільки Рейдж. От він підвівся із крісла і підійшов до Едер.

-В чім річ, Едер? В чому вони провинилися, що ти так визвірилася на них?

-Та ці…, - голосно скрикнула Едер та потім враз опанувала себе і вже спокійним тоном промовила. - Мої брати стріли одну дівчину і замість того щоб привести її до мене, облишили її.

-Я все ще не розумію?

-Лофті каже, що вона стрілася на їхньому шляху вже три рази.

-Хіба в цьому полягає якась небезпека тобі?

-Не знаю, але брат сказав, що…

-Що вона дуже гарна, - іронічно продовжив Евіл. - Якщо поставити разом нашу сестричку і ту чужоземку, невідомо, хто стане переможницею. Та дівчина також чорноволоса і з чарівними рисами обличчя. Якби була моя воля, то я…

-Чому ж ти того не зробив? - розпачливо вигукнула Едер.

-Брати перешкодили моїм намірам.

-Він занадто кровожерний, - озвався Лофті. - Коли вчора на стежині з’явилися тангуси, він вирішив сам напасти на них, ми його ледь стримали. І це виявилося правильним рішенням, адже ми з’ясували місце розташування табору тангусів.  Хіба це не заслуговує нагороди?

-Ти правий, брате!

-Твій гнів зрозумілий, - промовив Евіл.

-Та невже!?

-Певна річ. Адже ти закохалася, немов дурепа, у цього Сема. А тепер дізналася, що та дівка перебувала з ним.

Едер хижо поглянула на Евіла, а він простодушно посміхався. Дівчина стрімко махнула батогом, але удар не послідував - її руку перехопив Лофті.

-Це тобі не якийсь прислужник, це твій брат, - зло сказав він, - і навчися гідно вислуховувати правду!

Бліде обличчя Евіла повільно ставало червоним. Захист брата підбадьорив його і він сказав:

-Ти не маєш права мене бити! Ти…

Але він не встиг більше нічого сказати, ляпас Едер все-таки досягнув своєї цілі. Евіл, схопившись за гарячу щоку, відступив назад. Його очі хижо палали.

-Я не забуду тобі цього.

-Годі сперечатися! - вигукнув Рейдж. - Краще підготуйтеся до нападу на тангусів, а не сперечайтеся між собою. Це вас ні до чого не приведе, окрім сварки в родині.

-Ти як завжди правий, Рейдже! - тихо прошепотіла Едер, а потім звернулася до брата. - Лофті! Підготуй людей. Завтра на світанку ми вирушаємо!

-Краще було б виїхати ще з ночі, щоб розвідники тангусів не пронюхали про наш задум.

-Хороша ідея! - розвеселилася Едер. - Виїдемо трьома групами і захопимо із собою Сема. Ніби ми їдемо на полювання.

-Тобі в голову прийшла хороша думка, - радісно озвався Рейдж.

-Краще, щоб одна група виїхала сьогодні ввечері, - тихо озвався Евіл, спостерігаючи здаля за ними.

-Чому? - все ще недобре поглянула на нього Едер.

-Друга група виїде вночі, а третя - зранку.

-Я все ще не розумію твого задуму? - зацікавилася Едер.

-На чолі третьої групи будеш ти разом із чужинцем. Для розвідників Тангуса ви будете хорошою мішенню і це дасть нам змогу непоміченими підійти до їхнього табору. Опісля дві наші групи зустрінуться і нападуть у призначений час на тангусів, потім появиться твоя група і доб’є тих, що будуть ще чинити опір.

-З тебе виросте великий стратег! - із захопленням вигукнула Едер і, кинувшись до Евіла, розцілувала його в обидві щоки.

Евіл задоволено посміхався, суперечку забули. На пропозиції Евіла і зупинилися. Ввечері підготовлений загін виїхав з табору, його очолював Евіл.

-Дівчино моя, невже ти обрана! - все ще не вірячи, вигукнув Тангус. - Ми повинні влаштувати свято на твою честь!

-Мерібет, ти знала, що ти обрана? - здивовано запитала дівчину Клер.

-Ні, це так само несподівано для мене, як і для вас, - спантеличено озвалася Мерібет. - Після грози зі мною відбувається щось дивне. І хоча я розуміла, що твориться навколо мене, та слова, що злетіли з моїх уст на заклик Тангуса, були сказані мимохіть моєї волі. Я оговталася тільки тоді, коли ви завели мене у палатку Тангуса. Тут у напівтемряві я прийшла до тями і зрозуміла, що саме я обрана, та, на яку ви очікували століттями. Проте, це мені видається дивним сном. Я все ще не вірю, що це правда.