1.10 перше завдання

Після сніданку я пішла в кімнату допаковувати речі. На обід у нас був борщ з пампушками.

   Коли батьки повернулися на роботу, після обідьньої перерви, я вирішила порозглядати речі на горищі. Перебираючи іграшки, якими я гралася в дитинстві, почали приходити спогади. Як і радісні, так і сумні.

    Я перебрала усі свої іграшки. Навіть намагалася знайти усім лялькам барбі їхні ноги, але з цього нічого не вийшло. Тому я вирішила поглянути на мамині речі з дитинства. Вона ніколи мені не забороняла в них копаться.

   Там я вже бачила усі іграшки. Закінчивши перебирати іграшки, я склала їх в коробку та роззирнулася по сторонам. У самому темному кутку, праворуч від дверей, стояла якась коробка.

   " — Її я раніше тут не бачила."

   Відкривши коробку, я побачила якісь старі книшки, в грубих обкладинках темних кольорів.

   " — Що це за книги?"

   Я поглянула на наручний годинник. Через тридцять хвилин мають пришти батьки, тому я взяла усі книги до себе в кімнату.

   " — Візьму їх із собою в академію. Там порозглядаю коли буде час."

   Як тільки я поклала в сумку останню книгу, додому повернулися батьки. 

   — Джені, ти вже зібрала свої речі?

   — Так, тату. Уже закінчила.

   — Це добре. Телефон та іншу техніку можеш залишити. В академії не має зв'язку, а електро енергія обмежена.

   — А як же мені з вами розмовляти? А якщо я щось дізнаюся про зникнення?

   — То розповіси нам про це на Новорічних канікулах.

   Новина про відсутність зв'язку в академії, майже змусила мене заново розрахувати валізи та не їхати до Норворду взагалі.