Так я провела увесь свій час до приходу батьків
— Сьогодні закажемо піцу. Я так втомилась, що не маю жодного бажання навіть заходити на кухню, не те щоб, ще щось готувати. — Повідомила нам з татом мама.
Ми не часто замовляли їжу. Зазвичай це траплялось тоді коли у мами на роботі було багато "клієнтів", за день вона втомилювалась, і у неї зникало бажання взагалі щось робити.
— Джені яку ти будеш?
— Думаю… я буду піцу з пепероні.
— Ага. Все, замовила.
Піцу ми вирішили почекати у вітальні.
— Завтра тобі прийдуть результати іспиту. — Почав тато як тільки я зручно всілася в м'яке крісло. — За його результатами вас розділять на факультети. У них в кожного свій колір. Який? Тобі мають це повідомити як тільки прийдуть результати.
Я лише кивнула. Це звісно приємно, що батьки так вірять в мене, але аж настільки? Це вже якось підозріло. Але якщо чесно то я так втомилась. Не хочеться взагалі про щось думати. Хочеться поїсти та лягти в теплесеньке ліжечко спати.
Тим часом піцу вже привезли.
Їли ми в тишині.
Потім я піднялась у свою кімнату та просто впала на ліжко. Виявляється, що стрес вимотує не лише морально, а й фізично.
Заснула я дуже швидко.