— Джен, вечеряти будеш? — я не очікувала що хтось зайде до моєї кімнати, тому від несподіваного маминого голосу здригнулась.
— Так, зараз спущусь.
Як же важко підійматися зі зручного ліжка! Але їсти потрібно. Як би не хотілось ще полежати, але голод дав про себе знати.
Насилу піднявшись з ліжка, я спустилася на кухню. Мама на вечерю приготувала мою улюблену смажену картоплю. Від її аромату царство сну відступило.
— Завтра ти будеш складати вступні іспити до академії. — тато першим почав розмову — Ти тільки не хвилюйся, у тебе все вийде!
— Ага — ну звичайно. За цей тиждень я вчилася більше ніж за все своє життя! Хай тільки спробує той іспит завалитися я… я не знаю що йому зроблю!
— Я обіцяла тобі розповісти про ті сукні, що ми сьогодні купували. — ну нарешті мама мені хоть щось розповість! — Вони тобі знадобляться для уроків малювання. Для цього предмету потрібен такий одяг, що не буде тебе відвертати від роботи. На усі інші уроки можна йти в будь-якому одязі.
— Ти на стільки впевнена в мойому успіху, що вже купила потрібний одяг? — Мені б таку впевненість!
— Ну звичайно! Ти просто на іспиті не задумуйсь над питаннями й пиши перше що в голову прийде. До речі, я так в університеті екзамен складала.
Я кивнула намагаючись ні про що не думати та взялася за картопельку, що вже, мабуть, мене зачекалися.