1.4 Перше завдання

   Наступний тиждень пройшов як в тумані. Я увесь час повторяла матеріал. В останній день тижня ми пішли підкупити деякі речі. Здавалося, що маму підмінили. Вона сама потягнула мене до магазинів одягу, хоч ще декілька тижнів тому говорила, що мені не куплять нового одягу, оскільки ще не зносився той що в мене є. На моє здивування тільки відповіла, що в академії я буду цілий рік і вони з татом не зможуть купити потрібний одяг. Хоч це було й дивним аргументом, але я з нею погодилася, і з не прихованою радістю пішла за мамою.

   Яким же було моє розчарування, коли ми замість зручних джинсів, футболок та худі, купували не зручні плаття. Вони були закриті, з довгими рукавами та закінчувались на рівні кісточок. Мало того вони усі як один були лише сірих та синіх відтінків. 

   Коли ми пішли по взуття, у мене вже не було надії на те що ми купимо там якісь кросівки. Так і сталося. Мама вибрала п'ять пар туфель-лодочок, приблизно таких же кольорів як і сукні. Після склали покупки в машину. Та як тільки я хотіла до неї сісти, як мама повела мене знову до магазинів одягу! 

   На цей раз ми купили кілька пар джинсів, футболок та зручних кофтин зі светрами. Взуття також взяли більш зручне. І нарешті сіли в машину. На всі мої питання навіщо потрібно було купувати сукні, мама відповіла, що вдома усе розповість.

   Коли ми нарешті приїхали до дому, я безсило впала на ліжко. Розбирати покупки не було сил. Коли мама зазирнула до мене в кімнату, я була вже на половину у світі сну.