Фінал

Після здачі скарбу, оформлення отримання відсотків, у них з'явився вільний час.

Гаряча пристрасна Португалія. Затишні бухти зі скелястими берегами та видом на неймовірний океан. Білий пісок та спокій в оточенні природи. Прозора бірюзова вода та атмосфера відокремленого раю.
 Спочатку — прогулянка на великій швидкій яхті, наповнена теплим морським вітром, сонячними відблисками на воді і ледь чутним передчуттям чогось особливого. Рожеві фламінго. Зрідка пролітають морські птахи, залишаючи витончені дуги.  Бриз ніжно торкається щік, змішуючи солоність води океану та тепло сонця. А потім — пікнік на заході сонця біля самого окену: легкі закуски, сири, соковиті фрукти і келих прохолодного віна на піщаному березі. Відокремлений пляж. Нікого немає. 
Сонце повільно опускалося за обрій, забарвлюючи Атлантичний океан у відтінки золота, міді та ніжно-рожевого.  Після цілого дня пригод, загадок та пошуків захованого скарбу вони нарешті дісталися до відокремленого пляжу неподалік Фару.  Здавалося, сама доля привела їх сюди — подалі від чужих очей, галасу та суєти.
 Віталій стоїть поруч - високий, гарний чоловік із м'язистим тілом. Футболка-поло, що облягає, підкреслює широкі плечі, сильні руки і рельєфну фігуру. Але набагато сильніше її увагу привертає його погляд — глибокий, пронизливий, надто відвертий, щоб його можна було прийняти за випадковий.
Золотистий піщаний пляж сяє на сонці, а хвилі ніжно омивають берег із мелодійним плеском, немов романтичний рух природи для закоханих.  Вони прогулялися піском і відчули прохолоду океанських хвиль.  Знайшли тихий куточок пляжу, розстелили м'який пляжний рушник і лягли поруч.
 Він дивиться на неї так, ніби намагається запам'ятати кожну деталь. У його очах — ледве стримуване бажання, напруження і нетерпіння. Він явно бажає її, і від цієї безмовної впевненості між ними виникає особлива електрика.
 Вона помічає його погляд і мимоволі усміхається. Їй подобається його увага, подобається його близькість, подобається відчуття, яке він викликає в ній. 
 Захід сонця забарвлює небо в золотисто-рожеві відтінки. Хвилі тихо накочують на берег, а відстань між ними стає майже символічною. Він наближається, затримуючи погляд на її очах, немов питаючи дозволу не словами, а одним виразом обличчя.
 Вона не відступає. Пристрастні цілунки. 
 На кілька секунд усе навколо ніби зникає — залишаються тільки шум моря, теплий вітер, їхнє дихання і той самий погляд, у якому його бажання стає майже відчутним 
 Неля на мить затримала на ньому погляд, відчувши, як усередині розливається приємне тепло. Їй подобалася його сміливість. Подобалося бути об'єктом його бажання.
Легкий вітер грав її волоссям, а хвилі лагідно торкалися босих ступнів.
 — Знаєш, — сказала вона, обернувшись до нього, — цілий день я думала про скарб.  Про те, що ми знайдемо його, відкриємо скриню та побачимо золото.
 - А тепер?  — спитав він, підходячи ближче.
 Вона глянула йому прямо в очі і посміхнулася.
 — А тепер мені здається, що я вже знайшла щось набагато цінніше.
 Він нічого не відповів.  Просто взяв її за руку і притяг до себе.
Між ними давно вже виникло особливе тяжіння, яке неможливо пояснити ні словами, ні випадковими дотиками.  Воно жило в довгих поглядах, у усмішках, якими вони обмінювалися під час пошуків скарбу, щохвилини, коли їхні руки стикалися і ніхто з них не поспішав усуватися.
- Ти завжди такий?  - прошепотіла вона, обвиваючи руками його шию.
 — Тільки з тієї, заради якої готовий пройти півсвіту у пошуках скарбу.
Перший поцілунок був обережним.  Вона відповіла йому, притулившись ближче, і в цьому простому русі зникло все, що вони ще не встигли сказати одне одному.  Наступний поцілунок виявився довгим та глибоким.  Вони забули про час, про амфори зі скарбами, про пройдені дороги і загадки.  Залишилися тільки теплий пісок під ними, солоне повітря та близькість, до якої вони обоє прагнули весь цей день.
... 
Завершили день романтичною вечерею зі свіжими морепродуктами та місцевими стравами у ресторані у самому центрі старого міста Фару.
Над Атлантикою спалахували перші зірки.  І ніч тільки-но починалася.
Попереду на них чекали нові дороги, нові загадки і, можливо, нові скарби.  Але в цьому номері готелю у Фару їм не хотілося нічого шукати.  Все найважливіше виявилося поруч — у теплих обіймах, тихих зізнаннях і поцілунках.