Печера

Окремо стояли скелі. Потім — величезна кам'яна арка. Вони пропливли катером крізь неї й потрапили у великий грот, де не було ні піску, ні пляжу. Згодом катер підплив до кам'яного муру. Капітан вказав на нього і крикнув:

— Пригніться!

Китаянка додала:

— Пригніться. Кам'яне склепіння може знести вам голову. Обережніше.

Неля помітила невеликий, майже непомітний грот. За висотою він був трохи вищий за їхній човен. Усі зігнулися майже "навпіл", щоб не травмувати голову. Неля опустила голову вниз, але одним оком подивилася вгору: буквально над ними була кам'яна стеля. Вони пропливли вузьким коридором і опинилися у великій печері з двома отворами зверху. Їх висадили на невеличкий піщаний клаптик усередині грота.

Чоловіки швидко вийшли з човна. Поки капітан допомагав Бенедиті та її донькам, до Нелі підскочили хлопець в окулярах, Лоуренсо та Віталік. Лоуренсо першим подав їй руку і з усмішкою головного лицаря на цьому мініострові сказав:

— Дозвольте допомогти.

— Дякую.

— Не боїтеся, що сумка впаде? — запитав він.

— Ні. Я перестрахувалася, тому в мене водонепроникна поясна сумка. Мобільний також у прозорому непромокальному пакеті на мотузці. Я дивилася відео, як туристка на схожій екскурсії впустила телефон, а потім спускалася в грот на мотузці, щоб знайти його. Усе цінне — при мені.

Коли всі вийшли на пісок, то почали роздивлятися все навколо. Неля була захоплена таким екстримом. Екскурсоводка роздала всім аркуші паперу, на яких були написані якісь символи. Китаянка сказала:

— Спробуймо себе в ролі Шерлока Холмса чи шукачів пригод. Печера допомагає створити необхідний настрій. А раптом саме тут захований піратський скарб? Що думаєте? Нелю?

— Складно одразу сказати. Схоже на масонський чи тамплієрський шифр, де кожному символу відповідає літера. Комбінація може змінюватися. Добре тому, хто має ключ до розгадки, бо тут немає початку й кінця слів, усе пишеться разом, — відповіла Неля.

І подумала: "Нелю, я тобою пишаюся. Час, проведений з ШІ, не пройшов даремно. Я тоді стільки в інтернеті просиділа, розгадуючи, що написано на камені в Золочівському замку. А ось пити стільки не треба було. Хоча..."

Франциско подивився на загадку і сказав:

- Так це лист Олів'є Левассера.

Донька Бенедити вигукнула:

- А хто це?

Китаянка подивилася на зацікавлений погляд Нелі та почала розповідь:

- Десь на початку XVIII століття величезний португальський військовий корабель повертався з Гоа (Індія) до Лісабона, завантажений золотом, діамантами, перлами та шовком. Стався піратський напад. Біля острова Реюньйон на нього напали легендарні пірати Олів'є Левассер (на прізвисько «Ла Бюз», тобто Канюк) та Джон Тейлор.

Вони захопили судно без жодного гарматного пострілу, оскільки корабель був сильно пошкоджений штормом. Пірати перегнали його до свого лігва на Мадагаскарі, де згодом спалили та затопили. Вартість зниклих скарбів цього корабля оцінюють у 138 мільйонів доларів. Пірата тоді спіймали через деякий час. Коли він йшов на ешафот, перед смертю він кинув у натовп папір із зашифрованим текстом — криптограмою з 17 рядків — та вигукнув: «Знайдіть мої скарби той, хто зможе розгадати це!» Деякі говорять, що дивні символи були на дерев'яних чітках.

Франциско кивнув головою і сказав:

- Кажуть, що там були написані слова, схожі на «Adieu! Je t'aime...» («Прощавай! Я люблю тебе...»), що породило теорію, ніби записка спочатку була не просто головоломкою для натовпу, а прощальним листом Левассера своїй коханій, яка знала другу частину ключа. Загадку ніхто не відгадав.

Хлопець в окулярах висловив думку:

- Я читав, що начебто переклали чи намагалися перекласти. Перша французька літера — "А". Вийшло незрозуміле: про двох голубів та інше. Якщо не помиляюся, її переклав Реджинальд Круз-Вілкінс. Дехто намагався перекласти, підібравши інші літери, слова. Там начебто наприкінці загадки "південь" виходить.

Бенедита подивилася на лист із символами, покрутила його та промовила:

- Давайте спробуємо. Якщо це дійсно вказівки про скарб, то має починатися з Je sui, J'AI, J'ai caché (Я є, У мене є, Я сховав). Тоді вже перша літера не "А", а "J" виходить.

Франциско з цікавістю подивився на Бенедиту та промовив:

— Про голубів це був переклад  в 1934 году Шарля де Ла Ронсьера в книзі Le Flibustier mystérieux. 

 Пані, Бенедито, я чув  версію про "я сховав". Там начебто щось наприкінці таке: «Прийміть цей курс і перетніть його посередині. Рухайтеся у напрямку південно-східного вітру, відміряйте двісті кроків до розщепленої скелі. З боку, де заходить сонце, проведіть пряму лінію до обгорілого дерева. Копайте під третім валуном, прохід закривається під час припливу».

Віталік мовчав і роздивлявся печеру, але слухав усе уважно.

Друга дочка Бенедити раптово сказала: