Знайомство

 Дівчина прийшла до зловісної церкви з черепів у тихому дворику. Спочатку трохи злякалася, а потім пошукавши, знайшла записку із загадкою та QR - кодом. Вона навела мобільний на цей код, а потім з'явилася сторінка з відео.  Відео показувало з усіх боків церкву та віртуальний гід розповідав: "Капелла Костей. Її стіни та колони повністю прикрашені реальними людськими черепами та кістками.
  На той час на міських цвинтарях не вистачало місця. 
 Інтер'єр викладений кістками та черепами приблизно 1 000 людей”.

Наступна загадка звучала так: «Де море зустрічається з рибою та сіллю,
 І місцеві голоси голосніші за туристів,
 Знайди синій ящик біля самого краю,
 Там захований ключ до води».  
 "Цікава екскурсія містом виходить. Це зовсім просто. Це рибний ринок. Я там уже була", - подумала Неля і пішла туди.   Не дійшовши трохи до ринку, її не сильно штовхнули.  Вона подивилася наліво, хто це може бути.  Адже вулицями ходило не так багато туристів.  Аж раптом вона відчула щось дивне біля своєї сумки, в яку легко вміщався батон чи пляшка вина.  І автоматично вдарила рукою.  По кому вона вдарила, вона не бачила.  А коли обернулася назад, побачила, що якийсь хлопець тікає без її сумки.

"Хе. Роки проведені в громадському транспорті дають своє. Тіснота в метро. Красивий хлопець заглядає тобі в очі, натовп притискає його ближче... І... Виявляється, що він мало не обікрав тебе. Тут головне сумку тримати міцніше. Дивно. Я читала, що це тихе містечко. Гаразд. Піду шукати запис", - подумала Неля. Серед рибних рядів стояла синя скринька. Там була нова записка: 

«Там, де човни чекають на відплив,

 І чайки кричать над водою,

 Шукай катер з акулою.

 Треба тільки заспівати пароль: До – Ля – Сі – Фа – Ля – Сі – Сіль».

"Зрозуміло. Це порт," - подумала Неля. Там було дуже гарно. Велика кількість кількість білих катерів, трохи далі на воді чекали яхти на своїх господарів. Вона ще трохи походила, а потім знайшла низький катер, десь на 12 місць. Сбоку була намальована акула. Позаду висів маленький піратський прапор. Біля катера стояв засмаглий красень італієць. Високий, гарний чоловік із м'язистим засмаглим тілом. Футболка-поло, що облягає, підкреслює широкі плечі, сильні руки і рельєфну фігуру. Широкі темні брюки. Впевнений вигляд. Але набагато сильніше її увагу привертає його погляд — глибокий, пронизливий, надто відвертий, щоб його можна було прийняти за випадковий.

- Я відгадала та прийшла, - промовила дівчина.

Він мовчить.

— А. Треба сказати. До — Ля — Сі — Фа — Ля — Сі — Сіль.

Парубок мовчить.

— Кхм. Треба заспівати. Я не дуже співаю. Добре. До — Ля — Сі — Фа — Ля — Сі — Сіль.

Той знову мовчить, але в очах з’явилася цікавість.

— Не та тональність? — запитала вона.

Той не витримав та відповів:

— Bella. Ви неправильно назвали пароль. Мене звуть Ріккардо.

— Неля. Зрозуміло. Тоді я пізніше підійду, — промовила Неля і пішла до старого міста.

Спекотний полудень Фаро плавився над бруківкою. Неля йшла з порту в центр, повністю занурена в думки про нотну загадку, і машинально переходила дорогу. Вулиця здавалася порожньою, якщо не брати до уваги чорного автомобіля, припаркованого під густим мандариновим деревом. Він стояв і нікуди не рухався, тому Неля не звертала на нього уваги.

Варто їй ступити на середину проїжджої частини, як під деревами заревів мотор. Чорний седан зірвався з місця і рвонув на неї. Неля завмерла, засліплена відблиском на лобовому склі, а у вухах заклало від оглушливого вереску шин. Машина не гальмувала — вона мала намір збити її на смерть.

В останню мить Неля стрибнула вбік, боляче впавши на розжарену бруківку і сильно здерши долоні. Автомобіль завмер буквально за сантиметри від її ніг. Але раптом тишу вулиці розрізало різке сиренне виття: через поворот вискочив патруль португальської поліції.

Водій чорної машини миттєво оцінив ситуацію. Завили гальма, автомобіль різко здав назад, розвернувся з димом з-під коліс і зник у провулках.

Неля залишилася сидіти на землі, намагалася нормально дихати, але не могла. 

Серце шалено калатало десь у горлі, руки сильно тремтіли. Що то було? Спроба вбивства? Чи місцева молодь так розважається на дорогах? Тут дивні правила руху та активно їздять автомобілі? Неля сильно злякалася, бо не зрозуміла, що сталося. Шок поступово змінювався дикою фізичною втомою. Щоб прийти до тями і перевести дух, Неля заглибилася в тихі вулички Фаро, подалі від проїжджої частини. Незабаром її привернув затишний італійський ресторанчик La Forchetta зі столиками прямо на вулиці. Тільки зараз вона відчула, як сильно зголодніла після викиду адреналіну.

Замовивши порцію соковитої м'ясної лазаньї за 16,5 євро, Неля із задоволенням пообідала. Смачна їжа, теплий вітер і некваплива суєта туристів, що проходять повз них, поступово повернули їй почуття безпеки. Небезпечний інцидент уже не здавався таким моторошним. Діставши мобільний, на який вона сфотографувала записку з нотами, вона знову поринула у розгадку.

"Що ж то могло бути? Ноти... Ноти. Згадала. Щось подібне я чула в Шотландії на екскурсії. Там йшло про то, що давно зашифровували послання за допомогою нот. Ну і як вони це робили? Подивлюсь в інтернеті, може Gemini чи Grok щось підкажуть. Ага. Літера А - це ля, а літера С - це до. Карту малювали іноземці, тобто слово повинне бути англійською мовою. Ітого, за цією сіткою: C = C (До)A = A (Ля)P = B (Си)T = F (Фа)A = A (Ля)I = B (Си)N = G (Соль). До – Ля – Си – Фа – Ля – Си – Соль. Згідно цих нот отримуваємо «CAPTAIN». Капітан. Я пообідала. Можна піти до італійця з пиратським човном. Там поруч стояла каравела з парусами у пиратському стилі, хотілось на ній поплавати. Но цей катер теж непогано", - подумала Неля.