Загадки

Ранок. Віталік знову побіг у справах. Оскільки було трохи прохолодно, вона вирішила прогулятися старим містом. Вона одяглася в класичні кольори: білий вільний топ із короткими суцільнокроєними рукавами з відворотами, на якому в центрі був розташований графічний чорний малюнок із зображенням міста Нью-Йорка.

Також на ній була оригінальна багатошарова чорна спідниця довжини міді. Верхня частина спідниці виконана з непрозорої тканини в дрібний горошок, а нижня, нижче стегон, переходить у легкий напівпрозорий шифон, що струмує, з більшим білим горохом. Талію підкреслював тонкий чорний ремінь. Через 10 хвилин Неля вже була біля старого міста. Умиротворююча прогулянка вуличками, де на дахах сиділо багато лелек. Можна було побачити білі двоповерхові будинки серед апельсинових дерев. На гілках висіло безліч повнорозмірних круглих плодів насиченого зеленого кольору, що зовні нагадували лайми. Вони тільки починали накопичувати сік і поступово змінювати відтінок на помаранчевий — скоріш за все, плоди дозріють у жовтні.

Десь замість асфальту лежала бруківка, а десь — плитка різних кольорів: із геометричними візерунками у вигляді квітів або навіть із чорних плиток, викладених у формі риб. Будиночки світлі, пофарбовані, проте іноді на стінах можна було побачити облицювання — переважно білу плитку із синім візерунком, хоча одного разу Неля помітила білу плитку з коричневим орнаментом. Більшість таверн чи маленьких ресторанчиків відкривалися о 12:00 або пізніше. Неля гуляла і випадково побачила вивіску «Папуга». Це була туристична фірма на першому поверсі з великими панорамними вікнами та зовсім невеликою кімнатою.

Робити було нічого, і вона вирішила ризикнути. Їхати на екскурсію місцями тамплієрів їй не дуже хотілося — знову привиди та інше. Вона зайшла до «Папуги». Там сидів чоловік середнього віку з темним волоссям.

— Доброго дня! Я чула, що у вас є квест-екскурсії з пошуку скарбів, — запитала Неля.

— Доброго дня! Мене звати Мігель. Можу запропонувати дві екскурсії. Ви можете купити туристичний «Urban Exploration Quest» або «Treasure Hunt» — популярну розвагу, де туристам видають карту та підказки. Хто розгадає всі загадки та знайде скарб, той отримає 100 євро. Якщо розгадаєте лише частину загадок — отримаєте втішний приз. У першому варіанті шукають скарб тамплієрів у місті, у другому — скарб піратів. Загадки середньої складності. Що обираєте? Можете засмагати, купатися, а у вільний час шукати підказки. Відпустка пройде веселіше.

— Давайте скарб піратів, — швидко сказала Неля.

Хто знав, що від цього вибору багато залежало чого. Мігель загадково посміхнувся та простягнув їй мапу.

— Бажаю успіхів.

Неля подивилася на карту. Вона була намальована на папері приємного жовто-коричневого кольору, який смачно пахнув гарною кавою. Там був берег Фару, гроти, роза вітрів. Внизу була написана загадка:

«Там, де арка зустрічає місто старе,

 І камінь зберігає пам'ять про маврів,

 Подивися поруч і знайдеш початок шляху».

Неля трохи пошукала в інтернеті та знайшла відповідь: Арка Арку-да-Віла (Arco da Vila). Згідно з картою Google вона пішла шукати її. Вона пройшла вузькою вуличкою, де були низенькі білі будівлі; на стіні справа висів білий ліхтар із чорною кованою прикрасою. І знайшла її. Це була файна арка, а зверху був великий дзвін. Поруч сидів лелека. За цією аркою була стара кам'яна арка, скоріше за все — залишки старих воріт. Внизу справа у бляшанці була записка з новою загадкою та напис: «Поверни на місце для наступного шукача».

Загадка гласила:

«Іди туди, де кістки дивляться зі стін,

 І мертві ченці шепочуть: "Стій".

 Під черепом, що найближче до вівтаря,

 Чекає на тебе наступний знак».

«Цікаво», — подумала Неля, почала знову шукати в інтернеті й знайшла, що є дивна церква з черепів. І пішла туди.

Поки вона йшла, вона побачила смішного хлопця років 35. Він був незграбний, у світлих шортах до колін, білій футболці, а зверху — розстебнута біла сорочка у фіолетову та синю смужки, що утворювали клітку. Загалом звичайна сорочка у клітинку. Він кумедно поголив голову: зверху зовсім лисий, а з боків було видно коротке волосся. Голова чомусь нагадувала яйце. На носі були великі круглі окуляри. У руках була паперова мапа. Жінки стояли біля нього й галасували. Потім підійшов поліцейський. Хлопець щось вигукував про квест та піратів, що то екскурсія.

Неля дивилася на це все і думала: «Не втручайся. Це чужа країна. Недарма в інтернеті я читала фразу: "Дівчатам частіше треба не зупиняти коней на скаку, а говорити про те, яка гарна конячка пробігла"... Хоча... Може, він теж купив цей квест. Гаразд». Неля підійшла дізнатися, що там таке. Місцеві жінки прийняли його за шпигуна, бо він ходив довкола з картою. Неля сказала, що вона теж купила квест-екскурсію в турфірмі «Папуга».

Поліцейський пильно подивився на неї та сказав:

- Зрозуміло. Довожу до відома. На всякий випадок. Ходити тут з металошукачем заборонено. Штраф.

І пішов.

Парубок подякував та запитав, чи розгадала вона загадку, бо він заплутався. Неля відповіла: «Це церква з кісток», — та швидко пішла. Йти з ним або ділити 100 євро вона не хотіла. Вона йшла повз білі будинки; її дуже вразило, що майже в кожному з них були високі вузькі вікна на другому поверсі та ковані балкони. Синє небо. Легкі хмари. Апельсинові дерева ростуть уздовж дороги з бруківки, як у нас тополі чи каштани.