Перший день

Ранок у Фару почався гарно. Сонечко. Файний настрій. Віталік випив кави, поцілував Нелю та пішов на виставку, промовивши:

— Я тебе попереджав.

Неля трохи посиділа. Потім вискочила на вулицю, щоб нарешті піти на пляж. Холодний вітер її зупинив. На вулиці рано-вранці було десь 18–20 градусів. Вона трохи замислилася. Купатися вже не хотілося. Подумала і згадала, що їй пропонували екскурсії. Тому вона подзвонила та домовилася щодо екскурсії.

У призначеному місці біля двоповерхового білого будинку на неї чекала екскурсоводка Мар'яна та туристи. Там був чоловік Франциско, років 40–50 із короткою стрижкою і велика вольова дама Бенедита з двома дочками 16 та 18 років. Мар'яна одягла чорні широкі штани-аладіни та білу широку блузку без рукавів, під горло, із застібкою ззаду. На блузці спереду був гарний принт чаплі, що летить. На ногах у неї були чорні туфлі на тонких підборах. Виглядала вона дуже жіночно. Цього разу Неля була одягнена в стильний літній костюм м'якого лавандового кольору: легка блуза вільного крою з рукавами до ліктя та глибоким V-подібним вирізом, пишні рукави трохи призібрані біля манжет. Широкі брюки-палаццо в тон блузі, виконані з легкої тканини, що струмує. На відміну від екскурсоводки, Неля одягла білі сандалі на липучках, у яких було зручно ходити.

Мар'яна почала розповідь:

— Фару — це столиця Алгарве на півдні Португалії, що лежить навпроти Африки через води Атлантичного океану. Стародавні римляни заснували тут важливе місто Оссоноба, яке стало великим торговим та релігійним центром на узбережжі. Від римського періоду й досі знаходять археологічні артефакти. До великих відкриттів португальських мореплавців у XVI столітті вважалося, що там кінець світу і далі на захід більше суходолу немає. Сьогодні старе місто зберегло середньовічне планування, стародавні стіни та старовинний Кафедральний собор.

Тепер ми пройдемо до катера, бо вранці відлив і ми можемо побачити птахів, які снідають.

На дерев'яному причалі на них чекав невеликий, але надзвичайно ошатний білосніжний катер із білим тентовим дахом, який рятував пасажирів від палючого португальського сонця. 

Борти човна глянцево блищали, відбиваючи яскраві відблиски води. Катер рушив м'яко, тихо розрізаючи дзеркальну гладінь лагуни. Ріа-Формоза вражала з перших хвилин. Це не було відкрите море — це був величезний, живий лабіринт із води, солончаків та піщаних островів, який змінювався щогодини залежно від припливів.

Вода в лагунах була дивовижного бірюзово-смарагдового кольору, настільки прозора, що на мілководді дівчина могла розгледіти морські водорості та дрібних крабів, які метушилися на дні. Білий пісок на безлюдних косах здавався майже сліпучим.

Катер проходив повз зелені острівці з болотяною травою. Гід стишив хід до мінімуму, і в цій тиші героїня затамувала подих: усього за кілька десятків метрів від них, по коліно у воді, стояли рожеві фламінго. Вони граціозно вигинали шиї, шукаючи поживу. Поруч, наче вартові, поважно ходили білі чаплі та маленькі кулики.

Згодом човен пройшов повз знамениті солончаки (Салінас) — рукотворні квадратні басейни, де випарюють морську сіль. Вода в них через високу концентрацію мінералів та особливі водорості мала незвичний, рожево-бузковий відтінок.

На берегах цих «озер» височіли ідеально білі, наче снігові, піраміди вже зібраної солі, які іскрилися на сонці, мов коштовне каміння.

Дівчина сиділа біля самого борту, підставивши обличчя свіжому вітру. Після нервового перельоту, страху в аеропорту Варшави та важкої валізи це місце здавалося їй іншою планетою. Тут панував абсолютний спокій. Повітря було густим, солоним, із легким ароматом підсушених сонцем морських водоростей.

Краса навколо була такою дикою і водночас тендітною, що на мить вона навіть забула про нервове життя в Києві, про війну; усі ці турботи залишилися там, а тут був спокій. Вона просто дивилася на безкрайній горизонт, де блідо-блакитне небо зливалося з океаном.

Коли вони надихнулися красою природи, катер привіз їх на сушу, і вони вирушили до замку Каштру-Марин біля кордону з Іспанією. Десь за годину їзди на мікроавтобусі вони були біля замку. Це був міцний замок із товстими кам'яними стінами, високими циліндричними вежами та великим внутрішнім двором.