Тереза
Рік минув напрочуд насичено. Я вчилася жити заново: заводити нові знайомства, не боятися оточення й довіряти людям. І першим, кому я довірилася, був мій чоловік Крістоф. Він допомагав мені в усьому, за що я була йому безмежно вдячна.
Весілля планувалося за місяць. Хоч за законами перевертнів ми вже були парою, адже поставили одне одному мітки, але офіційно все ще потрібно було оформити шлюб за законами Канади.
Крістоф ледь згодився чекати так довго, і то лише тому, що на моїй занадто худій фігурі будь-яка весільна сукня виглядала безрозмірним мішком. Тому весь час, що передував весіллю, Крістоф відгодовував мене смаколиками, а саме тими смачнючими тістечками з кремом та вишенькою, на які я спокусилася ще тоді.
Я швидко відновлювалася, і вже за два тижні виглядала зовсім іншою. І тоді вже я вирішила, що не хочу чекати так довго. Адже я не уявляла більше свого життя без Крістофа, та й не бачила сенсу відтягувати те, чого сама бажала усім серцем. Мій вовк мене підтримав і вже через день ми відгуляли весілля.
Я, звісно, за допомогою Крістофа, отримала документи, щоб вже законно перебувати в Канаді. Тепер я розуміла, чому батьки шукали його. Саме він опікувався усіма перевертнями, які переїжджали до Канади і потребували допомоги. На жаль, ми не змогли отримати її вчасно.
У справі Кенвуда знаходили все нових і нових спільників, які так чи інакше були причетними до викрадення перевертнів.
Стівен. У нього щось трапилося в особистому житті і він з головою поринув у роботу. Завдяки його праці були знайдені чи не всі спільники Кенвуда. Деякі з них самі здалися, як тільки дізнавалися, що ними зацікавився Стівен Джонсон.
Стівен працював не покладаючи лап, щоб їх усіх притягти до відповідальності. Та й мій вовк не пас задніх у цій справі.
Але незважаючи на їхні зусилля, артефактору таки вдалося втекти й уникнути покарання.
Зараз я була впевненою у собі і в своєму захисті. Та справу до душі я так і не віднайшла. Займалася усім потроху, але останнім часом все більше допомагала Спенсеру Роллафу у його Центрі допомоги перевертням. Його сина відшукали через тиждень. Вільям був сильно травмованим і саме це спонукало Спенсера відкрити свій центр.
Хоч у моєму минулому і залишилася таємниця, яку я так і не змогла розгадати, я не згадую про неї. Тепер я Тереза Кемпбелл, і зараз ніхто б не впізнав у мені ту виснажену залякану дівчину, якою я предстала на суді. Сьогодні я щаслива дружина Крістофа Кемпбелла.
© Філіпська Надія, 2025
#194 в Фентезі
#42 в Міське фентезі
#773 в Любовні романи
#184 в Любовне фентезі
Відредаговано: 21.07.2026