Розділ 10 Суд

Тереза

У залі засідань було надзвичайно шумно. Це засідання разюче відрізнялося від першого. Я гадала, що тоді було багато перевертнів. Ні! Сьогодні їх було ще більше. І ті, кому не вистачило місця, стояли попід стінами й у проходах. Я ж спостерігала за всім з найкращого козирного місця.

Крістоф переглядав папери та готувався до слухання. А зал ще більше наповнювався перевертнями.

– Крістофе, – до столу підбіг Стівен. Як розповідав мій вовк, він був слідчим у цій справі та його найкращим другом. – Я думав, то були жарти щодо свідка? Ти ж знаєш, суддя не любить несподіванок! – він підсунув Крістофу якийсь папірець, на який той навіть не поглянув. – Ми ж усе вже обговорили, вибудували план. А ти змінюєш його на ходу!

– Стівене, все буде добре. Ти ж знаєш, я не даю марних обіцянок.

– Звідки в тебе цей свідок? Ми ж нікого не знайшли в маєтку Кенвуда. Суддя не візьме ці свідчення до уваги. Хіба що твоя кицька заговорить! – Стівен тицьнув у мене пальцем.

А я не забарилася і цапнула його лапою. Буде знати, як сунути свої пальці куди не треба!

– Ай, – вигукнув він від несподіванки. – З характером!

– Якщо потрібно, то вона заговорить, – повідомив Крістоф, ніяк не відреагувавши на мою поведінку.

Перевертень поглянув у зал, і я теж повернула голову в той бік. Там уже заводили Кенвуда, а за ним — ще двох його спільників, які теж проходили у цій справі. Після появи судді в залі запанувала тиша.

А далі потягнулися довгі години слухання. Лунали промови адвокатів і прокурора, виступали слідчі та інші причетні до розслідування. Я в цьому не дуже розумілася, але судячи із задоволеного обличчя Кенвуда, все йшло для нього досить добре. І якби я не знала, що саме задумав мій вовк, то вже почала б хвилюватися.

Ось дійшла черга Стівена, який представив суду найвагоміші докази, знайдені у схованках в маєтку Кенвуда та на його території. Хоч яким обережним не був Кенвуд, але його сутність колекціонера не дозволила знищити «свою колекцію». Його моторошною колекцією виявилися документи вбитих перевертнів. І саме ці прізвища зачитував зараз Стівен.

Я не дуже розумілася на юридичних тонкощах, але навіть мені стало зрозуміло, що саме ці документи змусили адвокатів Кенвуда помітно занервувати.

З кожним новим прізвищем залом прокочувалася хвиля обурення й хвилювання, чулися навіть зітхання та гарчання.

Декілька перевертнів навіть підводилися зі своїх місць, але їх одразу стримували родичі чи охоронці.

За кожним із цих імен стояло чиєсь зруйноване життя.

Ось Стівен дійшов до моїх рідних. Батьки. Брати... Усіх їх убив колекціонер. А за ними пролунало й моє ім’я.

Цієї миті Кенвуд уважно поглянув на мене. Не знаю, що він собі надумав, але, судячи з його самовдоволеної усмішки, вирішив, що я все ж таки позбулася магії і тепер не можу обернутися в людину. Адже саме цього він і прагнув.

Після представлення доказів суддя ще довго переглядав документи, радився із засідателями, а тоді оголосив перерву. У залі одразу здійнявся гул. Перевертні почали жваво обговорювати почуте, а я не зводила погляду з Кенвуда. Вперше за весь час він уже не виглядав таким самовпевненим.

Крістоф підхопив мене на руки, і покинув залу засідань.

– Крістофе, не потрібно нам більше ніяких свідків. Суддю ми вже переконали, у Кенвуда немає змоги вирватися з лап правосуддя.

– Я хочу добитися для нього найвищої міри покарання.

– Ти ж знаєш, суддя Вільямс не терпить сумнівних свідків.

– А чому ти вирішив, що мій свідок сумнівний?

– Крістофе, я, як і ти, прагну засадити цю тварюку, але ми не можемо ризикувати усім! Скажи хоч хто твій свідок?

– Стівене, ми засадимо його. А зі свідком ти майже знайомий. І якби був трохи уважніший, то вже б і сам здогадався, – усміхнувся Крістоф.

– Твої загадки мені не подобаються, але я сподіваюся, ти знаєш що робиш!

– Як завжди.

Перерва пролетіла непомітно і зал знову заповнився людьми та перевертнями. Суддя теж зайняв своє місце, але не поспішав продовжувати слухання. Він уважно переглядав документи, які щойно поклали перед ним.

– Містере Кемпбелл. Ви заявили нового свідка і спеціаліста з артефактів. Ви в курсі скільки коштують його послуги?

– Так, Ваша честь. І якщо ви вирішите, що його свідчення не важливі, я готовий понести ці витрати.

– Що ж, – хмикнув суддя. – Запрошуйте свого таємного свідка.

– Мій свідок не таємний, Ваша честь. Її ім’я вже лунало в цьому залі. Тереза Вернер. Маргай, яка майже рік перебувала в полоні Ларса Кенвуда. Я врятував її з маєтку обвинуваченого в день його арешту, – Крістоф взяв мене на руки і пересадив на місце свідка.

Не стала нікого змушувати чекати і одразу обернулася. Переможно поглянула на Кенвуда, який зі здивуванням дивився на мене. Адвокат щось говорив Кенвуду, активно жестикулюючи руками, але той здається його не слухав. Він не відводив від мене погляду. Стівен теж не міг приховати свого здивування, та що сказати, зал вибухнув таким ґвалтом, що судді ледь вдалося утихомирити всіх.