Розділ 6

З зали засідань Крістоф привіз мене одразу додому. А коли вийшли з машини, мені так закортіло побігати по снігу, що я знову вивернулася в його руках і впала у сніг. Обтрусилася і хутко рвонула вперед. Це було так приємно. Мчати куди хочеш. Відчувати, що можеш контролювати своє тіло. Та й взагалі можеш бігти, а не сидіти у клітці. Я так захопилася, що не одразу помітила поперед себе вовка. Не встигла вчасно зупинитися і врізалася прямо у його м’який бік. Вовк встояв на лапах, а от моя гідність – ні. Це ж треба так захопитися, щоб нічого не бачити навколо себе?

Обтрусилася і поглянула на перевертня. Він дивився на мене поблажливо, як на шкідливе кошеня, яким я по-суті зараз і була. Що він там казав минулого разу? Треба порозумітися? Що ж, можна спробувати. Потихеньку обійшла його, щоб опинитися перед мордою. Він був просто величезним. Страху вже не було. Була лише цікавість. Підійшла зовсім близько до морди, в ніс вдарив вже знайомий аромат хвої і я розтанула. Вже нічого не мало значення. Я ніби й не стояла поруч з одним з найбільших перевертнів. Я просто застигла поруч з ним.

А оговталася я тоді, коли вовк перестав мене обнюхувати і почав пильно вивчати. Його погляд був занадто пильним. Рвонула до будинку, на ходу розуміючи, що вовк міг вловити мій запах, який поступово відновлювався після зняття ошийника.

Біля ганку перевертень знову підхопив мене на руки і заніс до спальні. Я задоволено розтяглася на ліжку, а він гад скористався цим моментом і почухав мій живіт.

А я що? Цапнула його? Та де там! Я розімліла і навіть почала муркотіти. Нечувано! Але було так приємно. Перевертень раптом залишив своє заняття і зник за дверима. А я відчула вир незрозумілих емоцій, які стали переповнювати мене. І що саме гірше, всі ці емоції були пов’язані з ним. Ох, тільки цього мені не вистачало.

Крістоф доволі швидко повернувся, але не один, а в супроводі молодої дівчини. Дуже вродливої і дуже молодої. Хотіла було загарчати, але вчасно себе осмикнула. Провела її злим поглядом до столу, на якому вона розставляла вечерю, а потім тим же поглядом до дверей. А наступної миті прийшло усвідомлення. Я ревную! Ні! Цього не може бути. Кого? Цього надзвичайно гарного перевертня, який завжди добрий до мене, носить на руках і неймовірно пахне? Так, Теро, це ревнощі!

Перевертень, не знаючи які почуття зараз розривають мене зсередини, потріпав мене за вушком і пішов у душ. Хай іде. Мені ж треба заспокоїтися, а то я надто бурхливо реагую на все. Він же мені ніхто і навіть не знає, що я перевертень. А я тут вже присвоїла його собі! Так не можна, Теро! Але заспокоїтися мені не вдавалося. Навпаки, емоції фонтаном бурлили в мені і я відчувала неймовірний прилив сил. Тих сил, які були заблоковані останній рік. Але насолодитися моментом повернення сил я не встигла. Наступної миті моє тіло скрутило болісним спазмом. Я вся стислася перечікуючи приступ болю. Зціпивши зуби з усіх сил намагалася стримати болісний рик. Біль розривав моє тіло на шматки, ламав кістки, перекроював м’язи. Я більше не мала сил терпіти цей біль. Коли моя свідомість затьмарилася і я вирішила, що це вже край, біль раптом стих. Я судомно видихнула, розслабляючи змучене тіло. Я підняла свою лапу і обімліла. Це була рука. Моя рука! Я обернулася!

Швидко сіла на ліжку і почала себе обдивлятися. Неймовірно! Я змогла! Тепер я знову людина. Після одинадцяти місяців в звіриній подобі, тепер я повернула свій вигляд! Але як це невчасно! Крістоф скоро повернеться з душа і що він побачить? Вірніше, кого? Ні! Треба повертатися назад і негайно! Ага. Ось тільки мого носа дійшли неймовірні аромати їжі і я забула про все. Схопилася з ліжка і напалася на їжу. Похапцем запихала все до рота, ледве встигаючи пережовувати. Боялася, що просто не встигну скуштувати усього, тому напхала повного рота. Прислухалася до звуків, які говорили про те, що перевертень от-от вийде з ванної, а я хотіла ще хоч би раз вкусити оте неймовірне тістечко з кремом та вишенькою згори. Ось перевертень підходить до дверей, береться за ручку але в мене ще повний рот і немає куди запхати таке жадане тістечко. Бодай раз вкусити! Ручка повертається і я чую, як Крістоф прочиняє двері.

Кусаю тістечко і тану від задоволення. Яка смакота! Перевертень заходить до кімнати і застигає від здивування.

А тут було чому дивуватися. Вечеря перевертня перетворилася на місиво, адже я не дуже переймалася, що і як хапаю руками. Як наслідок частина її тепер валяється на підлозі. І посеред цього розгардіяшу, сиджу я – маргай, з мордою перемазаною кремом і вишенькою в зубах. Клята вишня, її то я і не встигла пережувати! Випльовую вишню і знову повертаю свій погляд до перевертня.

Треба віддати належне Крістофу, він гідно прийняв цей виклик. Швидко оглянув вчинений мною розгардіяш і лише потім перевів свій погляд на мене. І от мене він вже вивчав довго і прискіпливо, підмічаючи всі деталі. Я завмерла, не знаючи чого від нього очікувати. Але коли помітила, як кінчик його губ сіпнувся догори усвідомила, що він ледве стримується, щоб не розсміятися.

– З мордою що робити будемо? Вмиватися водою чи сама вилижешся? – вже не приховуючи усмішки, запитав Крістоф.

Вмиватися? Брр. Я, як і всі котячі не любила воду. Тому одразу приступила до приведення себе до ладу, аби перевертень нічого іншого не надумав. А то й справді почне мене водою обливати.

Ранок я знову зустріла в обіймах Крістофа. Але тепер я не хвилювалася. Перший спонтанний оборот пройшов і далі я сама контролювала це, а тому курйозів не мало бути.

Єдине, що мене турбувало, це те, що мені подобалися обійми цього перевертня. Він мене надзвичайно бентежив і я не могла нічого з цим зробити.