Глава 58 - Доктор Юрій Щербак

В вересні 2012 року Микола прийшов в свій рідний політехнічний інститут, який тепер називався Вінницький Національний технічний університет щоби зацікавити колег проблемою, так званого, холодного ядерного синтезу.        Він застав заступника ректора по науці Сергія Павлова в своєму кабінеті. Це був симпатичний молодий чорнявий  чоловік з допитливими голубими очима в окулярах. Він був доктором технічних наук, професором і проректором ВНТУ по науці.

- Доброго дня, Сергій Володимирович. – Привітався Микола. – Я представляю громадську організацію «Зелений світ» і групу науковців по проблемам української енергетики і закінчував наш інститут. Ми хотіли б провести наукову дискусію по експериментам Мартіна Флейшмана з його ядерними реакціями у важкій воді.  

- Холодний ядерній синтез? – Посміхнувся Павлов. - Ви ж знаєте негативну реакцію більшості науковців світу.          

- Звичайно знаю, але це не доводить, що більшість права. – Відпарював Микола. – Колись і Галілея посадила у в’язницю більшість за те що Земля обертається навколо Сонця.

-  Тут ви праві. Нові ідеї дуже важко сприймаються, але у мене інша тема досліджень з прикладної радіоелектроніки. Ми отримали запрошення на міжнародну конференцію по ядерній безпеці від київського  політехнічного університету і там зберуться саме ті фахівці, які вам потрібні. Ви можете поїхати в Київ і там представляти ВНТУ.  

- Дякую вам, Сергію Володимировичу, за таку чудову пропозицію. – З щирою вдячністю промовив Микола, потиснувши руку молодому проректору по науці.           
Пізніше Сергій Павлов став академіком Міжнародної академії з прикладної радіоелектроніки, Відмінником освіти України і Заслуженим діячем науки і техніки України.

Через кілька днів Микола з легким хвилюванням підходив до старих корпусів київського політехнічного інституту.      
- Тут вчився мій нещасний дід Роман, який помер молодим через революцію і Громадянську війну розв’язану бандою авантюристів. – Думав Микола, йдучи по алеям парку.

Міжнародна конференція мала проходити в найкрасивішій залі вченої ради КПІ, яка пережила важку історію. Вона було побудована в романському стилі площею 450 квадратних метрів з балконами, скульптурами, картинами, виточеними колонами та розетками. Безліч бра по периметру освітлювали залу, а центр стелі прикрашає гігантська люстра, але так було не завжди. 
Будували залу за проектом Олександра Ковалєва, а ліпнина справа рук видатного міланського майстра Еліа Сала, який оздоблював Будинок з химерами, костел та оперний театр. Тут вперше очолював приймальну комісію Менделєєв, але Перша світова війна все змінила. В залі був розташований госпіталь на 140 ліжок, але восени 1914 року тут сталася масштабна пожежа. Вогонь все знищив, стіни обгоріли, а перекриття завалилося. Під час Громадянської війни залу пограбувала Червона армія мародерів. Є докази, що деякі експонати зали і досі знаходяться в Москві, а в 1943 радянська бомба влучила в перший корпус, зруйнувавши більшість приміщень. Якимось дивом зала вціліла. Після війни за влади комуністів  її використовували, як спортивний зал, а ще ставили тут ялинку і святкували новий рік.         
Відреставрували залу і повернули їй первісний вигляд лише за часів незалежності України і тепер це візитівка київської політехніки, в яку з сильним хвилюванням входив Микола. Він вперше був на такій престижній міжнародній  конференції. Йому вручили бейджик, який він повісив його на шию і сів в центрі, поглядаючи на присутніх. Зала поступово заповнювалася студентами, аспірантами та викладачами. Організатори роздавали навушники для синхронного перекладу доповідей з англійської. У всіх присутніх відчувалась урочиста збудженість перед відкриттям конференції. Несподівано Микола побачив Батька Зеленого екологічного руху України Юрія Щербака. Він сидів в першому ряду навпроти президії і Микола швидким кроком підійшов до нього.

- Вітаю вас Юрій Миколайович. – Промовив Микола. – Давненько не бачились від з’їзду партії Зелених в Тернополі        .

- Так. Багато років пройшло. – Відповів Щербак, потискаючи руку Миколі. – Ви тут з доповіддю?

- Ні. Я з проблемою холодного ядерного синтезу, яку світ ігнорує. Ми у Вінниці маємо свою концепцію виникнення Всесвіту не по лекалами термояду, а по законам елементарної логіки. Ось моя опублікована робота «Виникнення Землі, Сонця, галактики» на основі експериментів Мартіна Флейшмана, яка  в перспективі може дати чисту енергію для України.      
Щербак взяв невеличку  брошуру і почав переглядати, а Микола пояснював значення формул і зроблені висновки.    
           
- Цікава робота. – Промовив Щербак. – Спробуйте тут зацікавити фахівців.
В залу зайшли делегації з Японії та Польщі і всі відразу почали підходити до відомого на весь світ професора Щербака з привітаннями. Юрій Миколайович на англійський висловив японцям співчуття з трагедії на ядерній електростанції Фокусіма.     

- Чорнобиль і Фокусіма це наш спільний біль і проблема. - Наголосив він.

 З поляками Юрій Щербак говорив по-польські і тут Микола вже міг вставити свої п’ять копійок. В залу зайшов ректор політехніки Згуровський з колишнім президентом України Леонідом Кравчуком і привіталися з Юрієм Щербаком.           
Конференція почалася з доповідей по проблемам безпеки ядерної енергетики, де згадували Чорнобиль і Фокусіму. Було багато пропозицій, як оптимізувати роботу реакторів, покращити охолодження і систему автоматики.     Микола слухав і думав а, як бути з радіоактивними відходами, які будуть активними тисячі років? На це ніхто з доповідачів не міг відповісти. Виступав з доповіддю і академік Бар’яхтар, який відповідав за фізику в Національній академії наук України. Під час перерви Микола підійшов до нього, представився і сказав.

- Шановний Віктор Григорович! Як би ми не підвищували безпеку ядерних реакторів розпаду урану, від радіоактивних ізотопів кобальту, цезія, торія та інших нам нікуди не дітися. Потрібно займатися холодним протон-протонним синтезом. Це дасть чисту енергію.

- Я в це не вірю. – Категоричним тоном заявив Бар’яхтар.       
           
- Але ж у професора Арата з Японії є позитивні результати по ХЯС і у нас є теоретичне пояснення цього явища. Потрібне обговорення та експерименти.           

- Я ніколи в це не повірю! – Відрізав професор Бар’яхтар всім своїм виглядом показуючи, що розмову закінчено.          
Надія знайти зацікавлених по проблемі ХЯС на   цій конференції провалилася, але Микола все одно був задоволений зустріччю з відомим борцем за чисте довкілля, противника ядерної енергетики і патріархом Зеленого руху. Події того року він пригадав значно пізніше, коли до його рук потрапила книга Юрія Щербака  видана в 2016 році, яка його вразила.