Глава 46 - Вибір шляху

    В скрутні часи перед суспільством завжди постають два питання: хто винен і, що робити?  На перше питання відповідь очевидна: винні ті хто обирають і терплять диктаторів - фашистів при владі, і ті держави, які закривають на це очі, а потім самі страждають від світових війн.           
Після  смерті президента академії і провідного фізика, Микола вирішив, що секрет протонного синтезу, який дає необмежену енергію, і головна формула Природи мають бути обов’язково збережені для народу України, але потрібен був підтверджуючий експеримент. Провести його могли б британці і їм можна було довіряти, як вірним союзникам України. Крім того, винахідник холодного ядерного синтезу Мартін Флейшман теж був громадянином Великобританії. Микола вирішив написати листа в британське посольство в Києві і, враховуючи важливість інформації, вирішив передати його особисто співробітникам посольства. Він приїхав ввечері, а наступного дня зранку вже був на вулиці Десятинна і подзвонив до посольства.     

 - Я маю листа з важливою інформацією для уряду Великобританії. – Сказав Микола на англійській  мові.        
Через деякий час вийшов співробітник посольства, прочитав листа, подякував і пішов.
Пройшов місяць, потім другий, але відповіді не було. Микола ще двічі направляв листи послу Великобританії в Києві, просив контакт з військовим аташе, але все було марно. Зарозумілі британці не мали віри, що українці здатні на проривні ядерні технології і продовжували витрачати мільярди на безнадійні проекти JET та  ITER.       

- Ну, що ж. Значить така моя доля. – Подумав Микола.

Після успішної операції проти стратегічних літаків фашистської Росії, які вбивали українців ракетами, довіра до СБУ дещо зросла. Кількість викритих там агентів РФ була значною і зрадники  в «Службі Божій» - СБУ вірогідно ще залишались, але варто було ризикнути та передати унікальну технологію державі. На сайті служби безпеки було написано, що начальник приймає відвідувачів кожен вівторок і наступного тижня Микола прийшов на прохідну. Там чергували молоді симпатичні хлопці.

- Мені потрібно на прийом до начальника. – Звернувся до них Микола. – Сьогодні прийомний день.     

- Вибачте, в зв’язку з війною прийом громадян не проводиться

.
- У мене дуже важлива інформація.         
 

- Подзвоніть по телефону довіри. 

- І цьому телефону  і невідомому оператору я маю довірити секретну ядерну військову технологію? – Засміявся Микола.       
             
- Напишіть листа. Ось папір і ручка.        
Довелось підкоритись. Микола написав короткого листа з номером свого мобільного телефона і поставив підпис. Пройшов місяць, але ніхто так і не подзвонив. Микола ще двічі надсилав листи на бланку академії інноваційних технологій, натякав на можливість використання винаходу, як потужної зброї, але позитивного результату не було.

- Чи справді більшість людей ідіоти, як казав Едгар По, чи якісь вищі сили не бажають, щоб головний секрет природи і формула опинились в недостойних руках? – Думав Микола.

Він поділився своїми сумнівами з другом дитинства Олександром.   

- А ти напиши в СБУ, що підкладеш цю бомбу їм під прохідну. Тоді вони швидко тебе приймуть. – Порадив Олекса.          .
           
- Гарна пропозиція. – Засміявся Микола. – Але є ризик, що поки я попаду до їхнього начальника, то мені відіб’ють печінку за погрози тероризму.

Позбавлений можливості передати технологію державі, Микола передав секрет ядерної ланцюгової реакції кільком перевіреним патріотам України і став чекати повернення з фронту Першого магістра Ордену полковника Вакуленка.