Глава 27 - Теорія і експеримент

 Формула, про яку в агонії говорив мольфар, була написана на золотих пластинах  прибульців, але вона також була відкрита і в Українській академії інноваційних технологій. Це значно збільшувало небезпеку попадання її в руки кремлівських та ісламських терористів - адже це був прямий шлях для створення принципово нової ядерної бомби величезної потужності.  В академії це розуміли, але в вузькому колі проходили обговорення конструкції ядерного реактора для отримання чистої енергії для потреб енергетики.          
           
- Пане Леонтій. Вам відомо, що весь прогресивний науковий світ кинувся повторювати експерименти Мартіна Флейшмана? – Запитав Микола.          

- Кого ви маєте на увазі?    

- Це індуси, японці, дехто з росіян і британці. В інтернеті з’являються рекламні повідомлення про деякі успіхі в холодному ядерному синтезі. Індуси пишуть, що вже мають відповідний реактор, науковці з Омська б’ють по воді розрядами конденсаторів і перетворюють кисень в залізо, а з Гібралтара повідомляють, що їхній ректор дає в три рази більше енергії ніж затрачено.  Відомий професор Бебіян з Марселя це підтвердив.

- Це звичайно цікаво, але ще ніхто не дав теоретичного пояснення своїм результатам. На цьому Мартін Флейшман і погорів. Лише мої моделі елементарних частинок дають повну картину холодного ядерного синтезу. 

- А ще й становлять і велику небезпеку. – Продовжив Микола. – Науковець з Харкова Яловенко вже зрозумів, що ХЯС це ядерна бомба і даремно виклав статтю в інтернет. Добре хоч, що його теоретичні пояснення  хибні. 

- Рано чи пізно людство прийде до розуміння формули ядерних процесів, що йдуть на Сонці і постануть перед вибором: знищити самих себе, чи використати енергію для подальшого розвитку. – Підвів риску в дискусії Леонтій.          

- На жаль ви праві, але ми не будемо прискорювати цей процес. Нехай Земля буде в безпеці чим найдовше.    

Все ж бажання провести експеримент Миколу не покидало і він вирішив ризикнути. Для цього він випросив в одній лабораторії пробірку і методом гідролізу постійним струмом отримав два кубічних сантиметра водню. В якості реактора він використав статор двигуна постійного струму підключеного до зварювального апарату через діоди. Для іонізації водню був спеціальний електронний пристрій. Для фіксації гамма кванти, що неодмінно виникають при об’єднанні протонів, Микола мав подарований дядьком Ігорем Постемським армійський дозіметр. Щоб вберегтися від радіаційного опромінення і можливого вибуху довелось подовжити  проводами  датчик дозиметра, а всю схему зібрати просто надворі. Коли все було готово, Микола заховався в підвалі і включив струм. В навушниках дозіметра потріскувало показуючи природній радіаційних фон гранітних пластів. Стрілка  коливалась, показуючи 20-25 мікрорентген. Одного разу йому здалося, що був момент різкого збільшення радіації, але більше стрілка приладу стрибків не робила. З розчаруванням в душі Микола припинив експеримент. Своїми  враженнями він поділився з доцентом кандидатом технічних наук Василем Луцяком.

- Пане Василь.  Я провів експеримент, про який ми говорили в академії, але результат нульовий. Реакція не пішла, можливо через слабенький іонізатор.           

- Нульовий результат – це теж результат. – Промовив доцент. – Прорахуйте, який можливий викид енергії.

 
- Але ж я не знаю скільки протонів вступить в реакцію і час її протікання. – Заперечив Микола. 

Все ж пораду доцента він врахував, зробив розрахунки і результат його просто ошелешив. Якщо б в двох кубічних сантиметрах водню, в реакцію вступили б всього 10% протонів, то енергія б дорівнювала вибуху 195 грамів тротілу! А якщо б реакція пішла далі до утворення ядра гелію, то енергія збільшувалася б в 10 разів, плюс проникаюча радіація. Такого вибуху його хата могла б і не витримати, а шибки б точно повилітали. Результат розрахунків Микола повідомив доценту Луцяку по телефону і це почула його дружина Надія. Вона в категоричній формі заборонила чоловіку проводити будь-які експерименти.           

- Для протонів експеримент невдалий, але для тебе, Микола, він вдалий, бо ти ще живий! – Жартували члени академії.