Глава 25 - Хто винен і що робити?

Після розшифровки Золотої книги перед Орденом і академією повстало складне питання: оприлюднювати сенсаційне відкриття світу, чи надійно сховати? Думки з цього приводу розділись.

- Треба негайно опублікувати мої роботи. – Переконував фізик Леонтій. Вони заслуговують на Нобелевську премію.    

- І де ж ви пропонуєте це зробити? Український фізичний журнал вам відмовив, Гейдельберський університет ввічливо похвалив, але не опублікував, а от фашистська Росія запрошує вас на них працювати і створювати нові види зброї для агресії та убивств. Вам це потрібно? – Опонував Микола. – Навіть в те, що ми самі надрукували, ніхто не вірить, бо наукова спільнота консервативна.      

- Малі знання – небезпечна річ, хоча, як і великі. Альберт Ейнштейн. – Промовив з посмішкою астроном Володимир. – Насправді ж великі знання значно небезпечніші за малі. Можливо планету Фаетон погубили саме великі знання. Уявіть, що ядерні технології попадають в руки божевільних терористів і тоді світу кінець.  Чи варта хвилина слави, життя наших дітей та онуків?

- Тим більше, що наша несвідома більшість в Україні вибирає до влади то комуністів, то рецидивістів, то торгашів, але не патріотів. – Підтримав астронома полковник Вакуленко.

- То що ви пропонуєте? – Запитав Леонтій, залишившись у меншості.
В його голосі звучала досада і роздратування.   

- Я пропоную почати працювати з талановитою молоддю. Читати лекції, проводити дискусії, конкурси і так поступово змінювати свідомість більшості. В Україні є Центри науково-технічної творчості молоді. – Промовив Микола. – Взяти хоча б місцевий гурток астрономів. Там є досвідчений керівник Надія Іванівна.        

- На це мого життя не вистачить! – Відрізав Леонтій.   
 
- Ви праві, але згадайте історію науки. Галілея посадили у в’язницю за його відкриття, геніального Миколу Теслу оцінили лише через п’ятдесят років після його смерті і, можливо, вас теж оцінять через сто років. Добре, що хоч зараз на вогнищі не спалюють. – Пожартував Микола. – Ми маємо бути щасливі, хоч з цього приводу!        

Всі присутні засміялися і навіть фізик Леонтій посміхнувся.  

- Отже ми визначились. – Підсумував полковник. – Ми всі працюємо по своїх напрямках і зберігаємо секретність ключових формул та ядерних технологій. А працювати потрібно не лише з малими, але й з старими. Я цим займаюся серед військових.

Це була правдива, але небезпечна заява. Значна кількість українських офіцерів була незадоволена діями політичного керівництва, де зібрались бізнесмени, ресторатори, друзі дитинства, сусіди, але не патріоти – професіонали, як обіцялось народу до виборів. Невдоволення зріло, але проводити перевибори влади під час війни було неможливо.

Втілювати свій задум Микола почав з читання лекцій невеликому гуртку любителів астрономії Науково технічного центру молоді. Великим задоволенням
було бачити зацікавлені очі хлопців і дівчат, які цікавились наукою.

- Сьогодні у нас тема «Таємниця вибуху Тунгуського і Челябінського метеоритів». Всі ми знаємо, що каміння, яке падає з неба не вибухає, а потужність вибуху Тунгуського метеорита за даними НАСА склала 10-20 мегатон, а Челябінського 300 -500 кілотон в тротиловому еквіваленті. Жодна хімічна реакція не могла дати таку колосальну енергію. Отже це був ядерний вибух .
           
- Але ж підвищення радіації не було зафіксовано. – Заперечив учень старшокласник Сергій. – Розпад урану завжди залишає слід.  

- Саме так. Але є ще одна ядерна реакція, яка не створює радіоактивних ізотопів. Це реакція протон-протонного синтезу. На Землю прилетіла космічна вода і там стався вибух водневої бомби, створеною самою природою. Секрет цієї реакції відкритий нашою академією.
Ми можемо перетворити воду на ядерне паливо і Україна стане енергетично незалежною державою.
Інтерес молоді до цих лекцій постійно зростав, а гурток отримував дипломи переможців на українських конкурсах. Так народжувалась молода наукова еліта української нації.