Глава 16 - Посвята

     Прибульці вміли передбачити майбутнє і тому недаремно квапили мольфара долучити нових служителів. Михайло Нечай теж в деякій мірі мав таку здібність, але не для своєї власної долі. Він повернувся додому і через тиждень до нього завітав Володимир Бурий, щоб пройти ритуал посвяти.

- Вітаю вас Михайло Михайлович. – Промовив Володимир, зайшовши до хати. – Прибув для служіння вищім силам, хоча і з деяким острахом.

- Не переживайте, пане Володимир. Вас помітили і ви справитесь, але доведеться пройти довгий шлях в буквальному і переносному сенсі. Наш шлях до Манявського водоспаду. Там високо в горах є печера, де зберігаються реліквії прибульців. У вас зручне взуття?

- Так. Мені доводиться багато ходити за день. Зараз я подивлюсь, що покаже GPS -навігатор. Це досить далеко біля Манявського скиту. 

- Цю церкву заснували мої пращури і я останній з цього роду. Сьогодні відпочивайте, а на ранок рушимо до мети. Треба запастись бензином. Не скрізь по дорозі є заправки.
За вечерею Володимир спитав мольфара.

- Як ви стали мольфаром?  
           
- Це спадково. Я відчув в собі силу у вісім років і передбачив світову війну. Вона сталася через два роки. Потім прийшли нові окупанти ще гірші і тоді до мене прийшов старий монах з Манявського скиту. Він розповів мені про прибульців і реліквії, а потім показав таємну печеру де вони зберігаються.  Комуно-фашисти всіх монахів вбили, а скит закрили.

- Мої родичі теж загинули ще в 1939 році, коли Гітлер зі Сталіним ділив Польщу. Пом’янемо їхні безневинні душі.  

Чоловіки випили саморобної горілки і пішли спати.     
     На другий день після сніданку на автомобілі лікаря вони виїхали за межі села. Природа в Карпатах підкорює величними лісами та горами, стрімкими річками та водоспадами, великою кількістю унікальних трав і квітів.

- У давні часи майже всю територію українських Карпат становили ліси - хвойники та змішані. Люди тут з'явилися досить пізно — у 15 столітті, тому унікальні породи дерев збереглися й до сьогодні. Нині ліси значно скоротилися і відчайдушно потребують збереження. Сучасні люди мають зробити все, щоб припинити вирубку лісу і врятувати унікальну екологічну систему Карпат. – Промовив мольфар Михайло. - Карпатські квіти, що ростуть у горах на різній висоті, у важкодоступних місцях і на широких полонинах, відкривають людям справжнє чаклунство і досконалий світ чудової природи. Це ще один спосіб душевного та фізичного зцілення — терапія ароматами та фантастичною красою. 

- У мене є знайомий еколог – голова обласної організації української асоціації «Зелений світ» Микола. – Промовив Володимир Бурий. – Може і його долучити до нашої справи?

- Звичайно. Раніше хранителів було багато, але невблаганний час і війни забрали в багатьох життя. Чи вміє він берегти таємниці?        

- Якось мені еколог Микола сказав, що вони відкрили секрет холодного ядерного синтезу. Я попросив його розповісти детальніше, але він не захотів. Сказав лише, що це дуже небезпечна інформація для всього людства.          

Мольфар уважно подивився на Володимира. Точно такі слова говорили йому прибульці про свої наукові реліквії.        
 
- Не можна давати несвідомим знання, які можуть їх погубити. – Промовив мольфар.

Так в розмовах і роздумах вони доїхали до Манявського скиту. Верхівку дзвіниці було видно здалеку, а до воріт вела крута стежка вимощена каменем.

- Манявський скит являє собою аскетичний чоловічий монастир східного обряду. Промовив мольфар. - Це визначний осередок духовності, культури і мистецтва України. Колись Скит налічував близько 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, Буковині та Молдові. Був одним із осередків культурного життя і мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним українським живописцем Йовом Кондзелевичем. 

 - Вигляд скиту вражає. – Відповів Володимир. 

- Скит існував вже за часи князя Ярослава Мудрого. – Продовжив розповідь мольфар. -Тут був печерний монастир біля Благодатного каменю, з під якого тече струмок з цілющою водою. Саме у Манявському скиті поховано гетьмана Івана Виговського, оскільки він особисто просив про це за життя. Поруч була могила його дружини Олени Статкевичівни, але тепер ці могили втрачені через закриття скиту австрійською владою в 1785 році. Окупанти не цінують чужих святинь.     

- Історія України – це вічна боротьба за виживання. – Із сумом в голосі сказав Володимир.

- Далі нам доведеться йти лісом, як туристи. Ніхто не повинен знати про мету нашої подорожі.

Вони швидко пообідали і пішли стежкою до  Манявського водоспаду. Від такої краси у Володимира перехопило дух. Водоспад розташований на річці Манявці у мальовничій ущелині, серед стрімких гір. Висота падіння води близько 20 м. Один з найвищих водоспадів в Українських Карпатах. Долина річки Манявка біля водоспаду протягом 200 м має форму каньйону з висотою стін до 20 м.
Нижче за течією були декілька порогів заввишки до 2 м.        
           
- Настав час провести обряд посвяти на фоні цієї чарівної природи, пане Володимир. Станьте на одне коліно біля цього каменю і повторюйте за мною: «Присягаю на цьому святому місці віддано служити Україні. вищім силам і берегти таємниці братства».

Володимир повторив слова присяги і раптом відчув приплив духовних і фізичних сил. Далі стежка йшла круто вгору, але він не відчував втоми ніби посвята зробила його іншою людиною. Мольфар Михайло показав таємну печеру з артифактами прибульців і Володимир, вражений побаченим зрозумів важливість цієї таємниці.