Глава 14 - Заступник

     Михайло Нечай знав, що прибульці передбачають майбутнє і тому їхні доручення потрібно виконувати негайно. Він мешкав у селі Верхньому Ясенові і до Івано- Франківська доїхав на автобусі, а далі потягом прибув до Львова. З вокзалу він подзвонив в клініку до Володимира Бурого і записався на прийом ніби для консультації хвороби суглобів. В назначений час Михайло зустрівся з лікарем і представився.      

- Мене звати Михайло Нечай. У мене проблеми з суглобами ніг і важко ходити.

- Нечай?! – Перепитав лікар. – У вас знамените прізвище, пане Михайло. В козаків Брацлавщини був полковник Данило Нечай – герой України!

- Це мій далекий пращур. Він був характерник і загинув в селі Красне. Я буваю на його могилі.

- Чудово, що ви зберегли родову пам'ять, пане Михайло.  Я, на жаль, не можу похвалитися знанням своєї генеалогії. Після окупації Львова військами СРСР багато моїх рідних були вбиті, а церковні архіви знищені. Роздягніться і покажіть свої ноги.
- Так, є венозне розширення судин і погіршення кровообігу. Вам потрібно пройти курс фізіотерапії в моїй клініці не менше двадцяти сеансів. Ноги в кінці дня набрякають?

- Є трохи. Поблизу є готель?         
           
- Ви можете жити в клініці. Є вільне ліжко.       
           
Мольфар хотів придивитися до лікаря і скласти про нього певне уявлення. Через кілька днів він нарешті наважився .

- Пане Володимир. Я спадковий мольфар і в мене є деякі здібності. Чотири дні тому вам наснився сон, в якому до вас прийшов прибулець з іншої планети і запропонував стати обраним хранителем таємних знань.         

Лікар мало не впав зі стільця і ошелешено подивився на Михайла.   
.
- Ви що телепат і читаєте мої думки?!     

- Так, в деякій мірі, але насправді з вами дійсно спілкувався прибулець на ім’я Ан і він запропонував мені з вами зустрітись. Ви щось чули про легендарних шумерських анунаків?

- Не треба мене розігрувати! – Володимир Бурий почав сердитися. – Ніяких прибульців не існує.

- Я думаю, що до кінця мого лікування ви переконаєтесь, що я кажу правду. На добраніч, пане Володимир.

Михайло пішов в свою палату, а лікар ще довго не міг заспокоїтись. Бурий жив неподалік парку і ніяк не міг заснути. Несподівано він побачив за вікном сліпуче сяйво. Він підійшов до вікна і побачив  сріблястий диск, що висів в повітрі.

- Вийдіть із хати і йдіть в парк. – Пролунала команда в мозку.

Не в силах опиратися, Володимир вийшов з дому і пішов за диском, який освітлював його променем прожектора. На галявині парку він побачив людську постать, що світилася зеленуватим світлом, а над нею продовжував висіти сріблястий диск.

- Ви не повірили мольфару і це й не дивно. Науковець завжди шукає раціональне пояснення і тому ви стали обраним саме через ці якості. Ви творча людина, заслужений винахідник України, автор багатьох патентів і порядна людина. Тому не опирайтеся і послужіть Людству хранителем таємних знань, які мають бути відомі лише обраним. Якщо вони попадуть в руки негідників, людство може загинути. Повертайтесь додому і слухайтесь мольфара.            .

Світло згасло і постать зникла. Лікар в напівсні повернувся у ліжко.
Наступного дня Володимир прокинувся пізно з головним болем і різко підвівся.

- Це ж треба, щоб таке приснилось. – Подумав він. – Але чому брудні черевики стоять на килимі?
У нього похололо на серці. Він навіть спітнів.   
             
- Ні! Цього не може бути. – Переконував він себе. – Це був просто сон.       
           
Все ж він вирішив піти в парк на галявину. Наближаючись до парку Володимир все більше хвилювався. Дерева і трава були вологі від дощу, який пройшов напередодні. Раптом він помітив слід від черевика на вогкій землі. Малюнок на підошві був точнісінький, як на його туфлях. Володимир зняв черевика і зробив поруч другий відбиток. Сумнівів не було: він був в цьому місці цієї ночі. В нього підкосились ноги і він сів на вологу траву. Пройшло доволі багато часу поки він заспокоївся і пішов додому, похитуючись, немов  п’яний. В клініці медичні працівники помітили незвичну поведінку головного лікаря, але питань ввічливо не задавали. Володимир Бурий кілька разів поривався зайти в палату до мольфара, але кожен раз проходив мимо і, коли все ж зустрів його в коридорі, той тихо сказав.

- Я все знаю, не хвилюйтесь. Тепер ви обраний і повинні мовчати про події цієї ночі, інакше вас будуть вважати божевільним. Увечері я зайду до вас і все поясню.
Цей день тягнувся для Володимира нескінченно довго і по закінченню робочого дня він зустрівся з мольфаром.     

- Пане Володимир. Прошу у вас вибачення за стресові події останніх днів. Я виконую доручення вищих сил, яким служили багато поколінь моїх предків. Ви ж вірите в Бога і регулярно ходите в церкву?

- Так, але це скоріше традиція ніж віра. Наука з релігією давно конфліктують.

- Тому я і хочу дати вам наукове пояснення подій цієї ночі. Тисячі років назад на Землю прилетіли прибульці з планети Фаетон, яку вони самі і знищили через внутрішні конфлікти. Вони методами генної інженерії створили сучасне людство і продовжують контролювати нашу еволюцію. У них не все склалося так, як вони хотіли і тому знову є деякі покидьки, але є і нормальні цивілізовані люди. Тому нам – обраним доручено берегти потужні технології від брудних рук поки не наступить епоха всесвітньої демократії і добра. Якщо ви погодитесь приєднатись до нас, я вам місце де сховані наші реліквії, а якщо не захочете, то завтра ви про все забудете.
Володимир мовчав. У нього було бажання дізнатись про нові наукові здобутки, але з іншого боку він розумів, яку відповідальність він на себе бере і вагався. Нарешті він прийняв рішення.

- Я згоден і присягаю берегти таємниці вашого братства та виконувати відповідні доручення.

- Ми не сумнівались, що ви приймете нашу пропозицію. Лише найкращі представники українського суспільства зможуть стати членами Ордену лицарів України. Однині ви повинні виховувати нових хранителів, можливо онуків, і шукати нових членів нашого товариства. Ви боролись за незалежність України, були членом політичної партії Левка Лук’яненка і, можливо знаєте чесних і порядних людей, які будуть продовжувати нашу справу.
- Я зроблю все, що буде в моїх силах заради народу України. – Відповів Володимир.