Глава 8 - Фізик

Одного дня, після закінчення зборів міської організації Народного Руху України, Микола познайомився с інженером Леонтієм, який мав таку ж спеціальність, як і він сам. Виявилось, що вони закінчили один інститут і мали спільних знайомих.           
           
- Пане Леонтій. То ви такий же енергетик, як і я? Теоретичні основи електротехніки вам читав Ян Глінчевський?      
                       
- Так. Він добряче мучив студентів на екзаменах, але потім вони ставали сильними спеціалістами.

- Нам багато чого вклали в голови в інституті, але так  і не пояснили, що таке електрон. – Засміявся Микола. – Спочатку казали, що це заряджена частинка, а потім за третьому курсі  заявили, що це електромагнітна хвиля. От і розбирайтесь тепер самі, інженери!

- Я маю на це власну думку. – Промовив Леонтій. – Я облікував одну свою роботу і можу дати вам її почитати.         

Це прозвучало якось невпевнено ніби він боявся глузливої ​​реакції з боку Миколи.

- Гаразд, обов’язково прочитаю, а я вам дам навзаєм мою статтю про природу кульової блискавки.

Так почалась співпраця двох інженерів, яка принесла несподівані результати. Довгий час займаючись екологією Микола усвідомив, що природа геніальна в простоті своїх рішень. Цю ж простоту моделей елементарних частинок, він побачив в роботі Леонтія. Електрон виявився одночасно і зарядженою частинкою, і електромагнітною хвилею. Вони стали зустрічатись частіше і обговорювати проблеми теоретичної фізики і астрономії. Відчувши підтримку Леонтій став більш відвертим.      

- Мою роботу ніхто з вчених не визнає, а наукові журнали відмовляються публікувати.

- Нічого дивного. – Засміявся Микола. - Редакторам потрібні високі наукові ступені, вчені звання професорів, академіків, а ви просто рядовий інженер. Ви заперечуєте їхні докторські дисертації, а кому це сподобається? Добре, що вас ще й в тюрму не посадили, як Галілея. Інквізицію в науці ще ніхто не відміняв!           
           
- Це ще не все. Мені здається, що за мною весь час хтось спостерігає і блокує мою роботу. Я думаю, що це служба безпеки.

- А їм це навіщо?!   
           
- Фашистська Росія кругом напхала свою агентуру, а мої роботи можуть перетворити воду на ядерне паливо і тоді російські нафта та газ нікому не потрібні. Емірати теж збанкрутують.

- За такі відкриття не один вчений наклав головою. Взяти, наприклад, американця Мейера, якого отруїли за винахід резонансного розкладу води на кисень і водень. – Задумливо промовив Микола. – Вам треба бути обережним. Британця Мартіна Флейшмана за його холодний ядерний синтез так зацькували, що він дуже швидко помер.

- Я цього і боюся.

           
- Почекайте, Леонтій. Але ж вас ще ніхто не друкував, то звідки хто може про вас знати?

- Кілька своїх робіт я виставив в інтернеті і відразу відчув щось недобре.    
           
- Ви бачили, що за вами хтось стежив?   
           
- Ні, але у мене таке враження, що просто з неба на мене постійно хтось дивиться.

- Ну, цього просто не може бути. Це у вас від перевтоми. Вам потрібно відпочити.

Микола хотів заспокоїти друга та відволікти від неприємних думок, але через тиждень неприємне відчуття стеження він відчув і сам. Чиєсь всевидюче око уважно придивлялось до двох інженерів.
           
- Невже за нами спостерігає шпигунський супутник, але це безглуздо! – Думав Микола. – Ми прості нікому не відомі інженери, а таке стеження аж занадто дорого коштує. Може роботи цього фізика й дійсно когось дуже налякали   .

Він вирішив зустрічатись з Леонтієм рідше і коротко пояснив причину цього по телефону. Пройшов рік і неприємне відчуття стеження в обох зникло.