Глава 4 - Двадцяте століття

       Мольфарами були не лише чоловіки, але й жінки. Праправнучкою Макарія була Анастасія, що народилась на теренах Поділля, а її дар виявився випадково під час навчання у Петербурзі на Бестужевських курсах. В той час серед інтелігенції модними були сеанси спіритизму, що мали на меті викликати духів святих, або померлих людей. Під час чергового сеансу Анастасія напророчила війну з Німеччиною і точно вказала дату – перше серпня 1914 року. Вона не знала, що входить до кола обраних і її передбачення викликало сміх у присутніх. 

- Настя. Ти хоч сама віриш в те, що сказала? – Запитав, сміючись, студент Роман.

- Дух Святого Гавриїла водив моєю рукою по спіритичному колу з літерами. – Збентежено промовила Настя. – Я не знаю, що зі мною відбувається в цей момент.

- Ну, що ж. До вказаної тобою дати залишилось небагато часу і ми матимемо змогу це перевірити. Якщо це станеться, то ти станеш новою Касандрою, яка передбачила загибель Трої і про тебе будуть складати легенди. – Продовжував веселитись Роман.

- Ти смієшся, а я б дуже не хотіла, щоб це передбачення збулось. У мене вже тривога в душі. Більше спіритизмом я займатись не буду.       

- Пусте. Хтось з духів над тобою пожартував, щоб налякати. От побачиш, все буде добре.
Студентство у всі часи було і є найбільш життєрадісною частиною суспільства, що не хоче вірити в погане. З часом про цю подію всі забули і згадали лише 01.08.1914 року, коли почалась Перша світова війна.   
           
      Настя була шокована точністю свого пророцтва. Вона зрозуміла, що в неї є дар, подарований вищими силами, адже вона викликала дух Святого Гавриїла. Після цього до неї почали приходити страшні сни. Вона бачила кров на вулицях Петербургу, розстріли з кулеметів демонстрацій робітників, бандитів у шкіряних куртках з маузерами і крах царської Росії. Вона написала про це батькам в Гайворон і до неї негайно приїхали стурбовані батько і мати. 

- Що з тобою, доню? – Спитав Владислав Андрійович. – Може ці марення через важкість навчання?

- Ні, тату. У мене все на відмінно і професори мною задоволені.       
           
- Може тобі потрібно показатись лікарям? – Обережно спитала мати Варвара.

- Але ж вони мені винесуть діагноз божевілля, а це клеймо на все життя. Мені погано в Петербурзі. Я хочу додому в Україну. – Промовила Настя зі сльозами на очах і закашлялась.

- Не подобається мені твій кашель. – Сказав батько. – Ти що застудилась?    

- Це все поганий клімат півночі. Я кожен рік хворію.     

- Я забираю дочку додому. – Рішучим тоном промовила мати. – Аналогічні курси до Бестужевських є і в Києві. Завтра забирай в деканаті документи і їдемо в Україну.

     Після переводу на навчання в Київ, видіння майже зникли і Настя повеселішала. Тим паче, що в київському політехнічному вчився і знайомий студент Роман, якого за революційні настрої поліція випхала з Петербургу. Після закінчення навчання вони одружилися. Романа царська влада призвала до армії, але відправила не на фронт, а в Кубань для заготовки сіна. Там родина зустріла військовий переворот більшовиків і громадянську війну. Марення Насті почались знову. Вона бачила тисячі вбитих з обох боків, повішених Добровольчою армією більшовиків і голодних безпритульних дітей. Коли надійшла звістка про убивство царя і всієї його родини з служницями бандитами більшовиками Леніним та Свердловим, вся родина повернулась в Україну. 

                                                                              2
      З початком війни карпатські мольфари знову зникли в горах. Австро-угорська влада арештовувала свідомих українців і запроторювала в концтабір Талергоф. Про таємну печеру з капсулою прибульців знали лише троє обраних, а відкривати її міг лише один -мольфар Михайло Нечай, який був праправнуком брацлавського козака полковника Данила Нечая часів Хмельниччини. Сам Данило Нечай був характерником і членом Ордену лицарів України найвищого ступеню посвяти, а головним магістром ордену був на той час полковник Іван Богун.
     Навіть під час війни Орден лицарів мольфарів продовжував працювати і виховувати патріотичну молодь. Найвидатнішими учнями і в подальшому провідниками були Андрій Мельник, Євген Коновалець, Бульба-Боровець, Роман Шухевич, Степан Бандера. Мольфари працювали в глибокій конспірації, але результатом їх таємної роботи були громадські, політичні і військові організації такі як Організація Українських націоналістів, Українська військова Організація і Українська повстанська армія.        
 Головний магістр мольфарів Михайло Нечай зібрав раду.      
           
- Шановні панове. Лише ми втрьох знаємо про печеру з капсулою прибульців. Під час війни все може статися і тому я хочу показати вам, як відсунути багатотонну брилу, що закриває вхід. Якщо хтось із нас помре, то наші знання втрачені не будуть, а на місце магістра ордену, який вибув, прийде інший    .
           
Вони вийшли з хати і пішли в напрямку до Манявського водоспаду, а далі стали підніматись через ліс до печери.  

- Подивіться на ці три валуни. Якщо на них натиснути у відповідному порядку, брилу, що закриває вхід, можна буде легко відсунути. 
           
Нечай показав побратимам, як потрібно натискати і легко відсунув величезну брилу. В печері вони побачили сріблясту капсулу овальної форми, яка зберігалась тут вісім тисяч років. Вона не торкалась землі, а просто висіла в повітрі.  Від дотику руки вона починала погойдуватись. Двоє мольфарів побачили її вперше.
           
- Це просто чудо. – Тихо промовив мольфар Микола.   

Мольфари вийшли з печери і Нечай закрив вхід.

- На Україну чекають важкі часи і проллється багато крові, але наш народ здобуде незалежність від всіх окупантів.

     Після поразки царської Росії в Першій світовій війні в Західну Україну знову прийшли поляки і поводили вони себе, як окупанти, що призвело до появи нового лицарства – Організації Українських націоналістів і Української Повстанської Армії. Незгодних з політикою уряду Польщі і терористичною операцією «Пацифікація» проти українців влада кидала в концтабір Береза Картузька. У відплату за ці злочинні дії і фактичний геноцид був убитий міністр внутрішніх справ Броніслав Перацький. Атентат за присудом ОУН виконав Григорій Мацейко. Він ладен був померти разом з Перацьким, але бомба не вибухнула. Тоді Григорій з револьвера застрелив  міністра і втік. Він зміг перейти кордон з Чехією, а потім емігрував до Аргентини.         

Поліція арештувала Степана Бандеру  і багатьох членів ОУН, а вони використали суд, як трибуну для проголошення своїх поглядів і для звинувачення польської влади.

Лицарі - мольфари продовжували служіння народу України замаскувавшись в ряси священиків греко-католицької церкви. Найвидатнішими були Андрій Шептицький, Маркіян Шашкевич, Михайло Вербицький, священики родини Крушинських, Кульчицьких та багатьох інших.    
В окупованій Росією східній частині України комуно-фашисти вчинили тотальний терор і геноцид заморивши голодом 10 мільйонів людей, але члени Ордену чинили
спротив навіть в цих жахливих умовах. Дух української нації не був зламаний.