Глава 1 - Загибель планети Фаетон

                                                                                               Малі знання небезпечні,  
                                                                                               хоча великі ще більше.           
                                                                                               Альберт Ейнштейн           

Рятівна капсула Вімана летіла через безмежний космос у чорну порожнечу. Прискорення від вибухової хвилі було таким сильним, що тіла Ана, його дружини Намму і кількох членів екіпажу були вдавлені в крісла космічної капсули. Неможливо було навіть поворухнути рукою від перенавантаження. Позаду світилося розпечене до рідкого стану металеве ядро колишньої планети Фаетон, що вибухнула, мов ядерна бомба. (На Землі її тепер називають «Астероїд 16 Психея») Кожна планета на початку свого еволюційного розвитку і була по суті ядерною бомбою, де йшов процес протон-протонного синтезу, який перетворював водень у більш важкі хімічні елементи, з виділенням величезної енергії.

За два мільярди років населення Фаетона досягло високого рівня розвитку і фаетонці були майже безсмертними через відключення гену старіння в їхніх хромосомах. По земним мірилам часу вони могли жити 10 тисяч років і більше, через що почалось перенаселення планети. Були майже повністю вичерпані природні ресурси, не хватало води.  Дві наймогутніші держави планети вже більше ніж 1000 років вели боротьбу за контроль над всім Фаетоном. В одній  була демократична форма правління, а в іншій панувала кланова диктатура замаскована під демократію.         
Ця боротьба часто переростала у війни, які не приносили перемоги жодній із сторін, але в кінцевому результаті це призвело до катастрофи.          

            Планета Фаетон формувалась, як і всі інші, по закону протон-протонного синтезу. Спочатку всі планети центральної зірки Сонця були маленькими зірочками в ядрах яких йшов ядерний синтез, який тепер називають «холодним». Ядра водню перетворювались на більш важкі елементи, а охолоджуючись отримували плоскі електронні оболонки схожі на кільця Сатурна. Важкі хімічні елементи формували металеві ядра, а навкруг них утворювалась кора з гранітів і гнейсів. Всі ці маленькі зірочки-планети обертались навкруг  найбільшої зірки, корона якої була більшою за нинішню орбіту Меркурія.

            Тому клімат на планеті Фаетон був придатним для виникнення життя і тут з’явилась потужна і розвинута цивілізація.  На біду фаетонів владу на частині планети захопили Шолдери – кланові угруповання банкірів, які спритно маскувались під демократів і обдурювали підданих через засоби масової інформації.   
Боротьба між Демократами і Шолдерами тривала кілька століть з перемінним успіхом. Напруга наростала і закінчилась ядерною війною, яка знищила планету Фаетон.
Ан народився в родині інженерів в десятому поколінні і більшість значних винаходів на планеті Фаетон була зроблена його пращурами. Прадід Ана винайшов ген безсмертя, що подовжував тривалість житті в десятки разів. Його дід відкрив секрет елементарних частинок, а батько розробив нову теорію виникнення Всесвіту і тому Ан мав хороших вчителів. Поступивши в найпрестижніший коледж Демократів, Ан там зустрів свою майбутню дружину-красуню  Намму, яка вчилася на лікаря.  
По закінченню університету, вони одружились і могли б жити щасливо, якби не постійні провокації Шолдерії і локальні війни. Тому Ан почав розробляти реактор невичерпного джерела енергії ядерного синтезу, щоби збільшити державну потужність Демократів. Робота просувалась успішно, лабораторний зразок запрацював і фаетонці отримали величезну енергію, але разом з тим велику небезпеку і катастрофу.    

Вімана приземлилась в Карпатських горах, де фаетонці створили генетично подібну до себе расу напівбогів, що могли жити сотні років, а свої таємниці сховали в гірській печері. Вони також створили школу ведунів-мольфарів, які мали берегти і передавати через покоління таємні знання та місце знаходження печери. Це трапилося вісім тисяч років назад.

                                                                      2
Через сім тисяч років, після появи прибульців з Фаетону, головний мольфар  Макарій -нащадок перших мольфарів в 281 поколінні, зранку помолився слов’янським богам і наказав скликати раду через наступ християнства на Оукраїну. На серці у головного мольфара були тривога та  смуток. Він розумів, що наближаються важкі часи.
Онук Теофіл взяв найдовшу трембіту і тричі просурмив умовний сигнал, а луна карпатських гір рознесла його по навколишнім селам. Наступного ранку всі члени Ради зібрались в хаті Макарія.

- Дорогі брати мої. – Розпочав промову Макарій. – Князь Володимир хоче об’єднати всі слов’янські роди запровадивши християнську релігію, яка суперечить самій оточуючій нас природі. Життя людини залежить від води, землі, повітря, сонця і досить позбутися хоч одного з цих чинників, як всі люди загинуть. Ми хранителі таємних знань наших предків, що прийшли з неба, маємо забезпечити передачу цих здобутків і святинь нашим нащадкам, але на нас чекають гоніння. Тому я вас всіх зібрав, щоб прийняти правильне рішення.
Настала гнітюча тиша. Всі мовчали і обдумували свої пропозиції. Нарешті наймолодший встав.

- Я розумію намір князя Володимира створити одну централізовану слов’янську державу, щоб брати не воювали з братами, щоб не було розколу суспільства, а наші боги в цьому йому заважають. Тому я пропоную, щоби не проливалась братня кров, формально прийняти християнство, але таємно продовжувати служити нашим ідеалам в колі обраних.

- Це правильна думка. – Сказав другий мольфар Григорій. – Але як зберегти наші святині, коли знайдеться зрадник? Ми не боїмося смерті, але наш обов’язок зберегти заповітну капсулу і золоті пластини, де записано головний секрет Богів та природи. Тому я пропоную, щоби двоє з нас пішли на схід, де мирно уживаються всі релігії, двоє мають піти на захід і там створити таємні товариства, а ще двоє підуть на південь де розчиняться серед нащадків жерців і сховають наші записи в соляних печерах Мертвого моря. Вони будуть проповідувати силу природи і необхідність збереження всього живого на землі. На північ йти не потрібно бо там живуть дикі племена варварів і людожерів, про яких ще Геродот писав. Він, до речі, мій прапрадід.     
           
- А що робити з печерою, де зберігається священна капсула? – Запитав третій мольфар.

- Я її завалю величезною кам’яною брилою. – Відповів головний мольфар Макарій. – Я володію таємницею  будівництва єгипетських пірамід важкими блоками. Далі наші знання ми маємо передавати лише спадково, а долучати до кола обраних будемо через багаторічне навчання і перевірку. Пропоную визначитись хто куди піде, після чого всі ми маємо зникнути з поля зору людей і князівської влади. Віднині ми стаємо таємним орденом хранителів таємниць прибульців з неба заради народу Оукраїни.        
Так зникли ведуни, волхви і мольфари, а їхні ведичні тексти збереглись до наших днів лише в Індії, де була повага до інших вірувань.