Глава 13

КАТЯ

Мені знову хочеться сісти якнайдалі від усіх, але моя Оля тягне мене чим поближче до подіуму, мовляв, щоб мера краще чути було. Присідаємо у четвертому ряду. Я здивована, бо одразу біля неї присідає Полонський. Доки я ликувала в душі, то отямилася від того, що біля мене теж хтось присів. Повертаю голову вбік і з жахом розумію, що це Троян. З благанням зиркаю на свою помічницю і пошепки прошу.

— Олю, давай поміняємося місцями.

Вона хмуриться. Дивиться поверх мене, видавивши кумедну посмішку. З хвилину щось мізкує, а тоді, глянувши в мої очі, тицяє мені дулю.

— А осьо, бачила. Цей мужчина, — показує поглядом вона вбік на Полонського. — Тільки мій.

О небо, о зорі! Зітхаю і невдоволено у пів тону фиркаю.

— Олю, ну ти й коза.

Моя помічниця лише видає смішок і байдуже кидає.

— Теж відкрила мені Америку.

Далі замовкаємо, бо починається промова мера. Мої нерви здають. Тихо виймаю телефон і, вимкнувши звук, заходжу в один з додатків, в якому час від часу відриваюся, аби заспокоїти нерви. Це гра на логіку.

Присутність Трояна надто сильно хвилює мене. Мені хочеться, щоб промова мера якнайшвидше закінчилася. Але ж я іще пообіцяла йому залишитися на неофіційній частині. То й що. На трішки залишуся, а потім піду по-англійськи. Потішаю себе думками, бо насправді ніяк не можу впоратися з емоціями.

Не можу второпати, навіщо Троян сів поруч зі мною? Що йому потрібно? Чого знову один? Он більшість із своїми половинками прийшли... То де ж його краля? Чи, може, вона на такі заходи не ходить?

І взагалі, нащо він розраховував, сідаючи поруч зі мною?

Зітхаю і серджуся на свою помічницю. От Оля, от впертюха. Ну навіщо їй здався той Полонський? Він має дурну славу, і зрештою він небезпечний. Але, судячи з того, як вона дивилася на цього чоловіка, вона пропала.

Раптом Троян наче ненароком зачіпає мене. Я ж, навіть не дивлячись на нього, посуваюся ближче до Олі.

Нарешті промова закінчилася. Мер наостанок закликає директорів та президентів компаній організовувати благодійні аукціони, проводити такі ж заходи. Зрештою тема його промови була пов’язана з благодійністю. Та мені вона близька. Я постійно займаюся благодійною діяльністю. Тож для мене це прохання — життєва звичка. А от проводити акції у мене немає часу, я й так сина не бачу.

Видихаю, коли мер дякує всім та запрошує в ресторан. В душі сподіваюся, що на фуршеті трішки легше буде. Дуже хочу вірити, що Троян мене переслідувати не буде. Спеціально сиджу і чекаю, доки цей чоловік піде. Лише коли він опиняється на безпечній відстані, встаю та йду, кличучи за собою Олю, яка неохоче підіймається.

Після промови у мерії йдемо з помічницею до машини, вона не замовкає. Щаслива. Вся на емоціях. В мені ж шалено хочеться повернутися в офіс.

Сідаємо в машину.

— Катю, а цей мужчинчик нічого такий. — пристібаючи ремінь безпеки, піднесено заявляє Оля.

— А це нічого, що він має жахливе минуле? — суворо цікавлюся.

— Кать, у всіх є минуле. У когось хороше, у когось не дуже. Не можна так упереджено ставитися до людей.

Зітхаю і мовчу. Напевно, Оля права. Я стала занадто черствою та бездушною після того, як підло пішов Троян. В душі молюся, хоч би він поїхав додому та не йшов на той фуршет. Не хочу з ним перетинатися.

Дорогою до ресторану набираю дідуся. У них з малим все добре. Вони вчать букви та чемно чекають мене. Хоч щось приємне за сьогодні. Нічого не обіцяю дідусеві, але планую якнайшвидше піти з цього фуршету. Можливо, якби не було Трояна, я б залишилася. От уже дуже мені цікаво, як розвиватимуться стосунки Олі. Я справді не можу нічого перечити, адже хтозна, а може цей Полонський і є доля моєї помічниці. Яка он тріщить без перестану.

Через кілька хвилин паркуюся біля ресторану. Нам по черзі прочиняє двері швейцар, і я, вийшовши з машини, бачу, як до нас впевненою ходою наближається Полонський. Схоже, щось таки відбувається. Я не звикла до залицянь, тому мені трохи неприємна ця ситуація. Всіх своїх залицяльників я за ці роки відшивала одразу, тому зараз мушу стримуватися, бо, може, Полонський і справді Олине щастя. Хоча мене куди більше зараз хвилює, чи не приперся сюди Троян.