Епізод 1

Це був звичайнісінький ранок. Я прокинулась, вмилася і пішла готувати сніданок. Сім'я у нас велика , тож кожен день готує хтось інший. Сьогодні моя черга, але натхнення у мене не було, тому зготувала щось швиденько. Сніданок на столі і вся сім'я в зборі. Зазвичай за столом ніхто не говорить (наша родина не дуже дружня) , проте сьогодні похмура бабуся Марі почала розмову про мою двоюрідну сесту Дарину. Вона народилась в особливий день та мала важливу роль у нашій сім'ї. Саме моя сестра мала зняти прокляття , принаймні так важали мої батьки. Щодо наших з нею стосунків..... Вони не були настільки хорошими як її репутація в цій родині. Так , на перший погляд про неї складається ідеальна думка:

темне, як смола, волосся та голубі ,мов небо ,очі. А ще приємний голос і виразна інтонація. Хлопці взахваті від однієї її усмішки. Але , якщо познайомитись із нею дуже близько , можна зрозуміти ,наскільки дратуючий у неї характер. Після десятихвилинного перебуваня із нею мене просто вивертає.

"Вона готова це зробити", - чітко сказала бабуся.

"Можливо їй потрібен ще час , щоб підготуватись?", - запитала мама Дарини.

Я рідко розуміла про що вони говорять. Мені ніколи не розповідали секрети нашої сім'ї.

Сама Дарина сиділа непорушно і їла недавно приготовані мною млинці. По виразу її обличчя було зрозуміло , що вони їй недовподоби. Проте я давно до цього звикла.

Після сніданку піднялась нагору та зібрала рюкзак. Одягнулась і пішла до школи. Дорога туди займала хвилин п'ятнадцять,але коли я спізнювалася ,здавалось, що вічність. Сьогодні було досить тепло як на перший місяць весни. Нудна шкільна форма аж ніяк не підходила до цієї краси яку я побачила надворі. Мені хотілося одягнути помаранчеву або рожеву футболку і яскраво сині джинси. Але ні, поки я навчаюсь у нашій чудовій школі, ніяких джинсів. Думки про дратуючу форму зайняли у мене всю дорогу до школи, і через десять хвилин я стояла на її порозі.

Тут, вже як три хвилини, на мене чекала моя подруга Софія - сама пунктуальність.

"Ти знову спізнилась", - строго мовила вона. "Ми ж домовлялись у вісім десять біля школи!"

"Так, я спізнилась".

"Так, знову!"

Я не була дуже порядною ученицею. Деколи навіть прогулювала уроки. Але Софія віддавала майже весь свій час навчанню. Деколи мені здається , що вона найрозумніша дівчина у нас в школі! Але вона не була тією занудою відмінницею. Навпаки , часто ходила на вечірки і навіть робила їх сама. Вона допомагає з домашнім завданням, коли я пропустила тему або просто її не розумію. Підтримує мене в тяжких ситуаціях.Весела і дуже добра. Кращої подруги й бути не може!

"Давай хутчіше, ми можемо спізнитися!" - поквапила Софі.

Не встигли ми зайти в наш клас , як до нас вибігає вона - красуня нашої школи. Тая, як завжди, була одягнена в одяг ,який зараз у "тренді". Її батьки заможні, тож можуть позволити собі купляти дочці дуже дорогий одяг. Я нічого не маю проти , але платити директору за те , що б їхня донечка могла не вдягати цю огидну шкільну форму - це неповага до інших учнів! Ні, я їй не заздрю , ні! Ну може трішечки... Погодьтеся , виділятись з товпи однаковісіньких дітей це круто. Шкода , що мої батьки не бачуть в цьому потреби. Що ж, одяг у неї не поганий, але характер ще гірший ніж у моєї сестри Дарини. Терпіти обох неможу!

"Ви двоє запрошені на мій день народження", - похмуро сказала Тея.

Дивно , я ніколи не помічала за нею цей тон. Зазвичай вона говорить самовпевнено та самозакохано.

"Дякую" , - одночасно сказали ми з Софі.

Продзвенів дзвінок. Всі розійшлись по класах. Першим уроком була хімія , тож ми побігли у лабораторію. Не скажу , що це мій улюблений предмет у школі , але деколи мені досить цікаво на цьому уроці. Софі любила його не менше як інші.

Хімія пройшла швидко, можливо, через те, що ми робили цікавий дослід. Після неї , не так швидко, пройшла біологія. Взагалі не люблю цей предмет , та ще й вчителька монотонно його розказує. Якщо чесно, мій улюблений предмет - це англійська. Просто подобається говорити цієї мовою. Тому англійська просто промайнула для мене. Після трьох уроків всі (або дехто) ідуть в їдальню. Більша половина школи дуже любить поїсти, хоча я не скажу , що там дуже смачно. Ми з Софі не виключення, то дого ж, батьки не дають нам смачних бутербродів в ланч бокси. Тому ми покрокували в їдальню.

"Надіюсь, сьогодні не буде цього огидного горохового супу", - з відразою сказала я.

"У середу в нас завжди картопляне пюре", - весело відповіла Софі.

"Це вже краще", - швидко підхопила я.

Ми навіть не помітили , як ззаду нас крадькома йшов Віктор. Він збирався нас налякати, проте в останю секунду передумав. Поставив руки на наші плечі , і весело запитав:

"Про що говоримо , дівчатка?" 

Віктор був чудовим хлопцем. Вигляд теж мав нічогенький: світле , кучеряве волосся , зелені очі та кожен день інший піджак. Вчився зовсім непогано - десь між середнім і високим балом. І я скажу по секрету , він подобався Софі. Так, погоджусь - це хороший варіант. Тому в плані стосунків , я стараюсь допомагати їй . Принаймні ,як можу.

"Розмовляємо про чудове меню нашої школи", - сумно відповіла я.

"Так , воно у нас чудове", - так само відповів Віктор.

Ми підійшли до кухарки та взяли свій обід. Виглядав він, м'яко кажучи, не дуже привабливо. Тверде картопляне пюре та котлета, яка от-от розвалиться, прогнали у мене весь апетит. Проте я мусила це з'їсти , адже ходити весь день голодною теж не велике задоволення. Ми втрьох пішли за наш улюблений столик. Ще з другого класу ми сидимо за ним. Улюбленим він став після того, як Дарина впала зі стільця наступного стола. Це було дуже смішно, а з цього столика ми все дуже гарно бачили. Так от, йдемо ми й бачимо - якийсь хлопець та ще пару дівчат вже сидять за нашим улюбленим місцем. Це просто нахабство! Всі столи в школі поділені, і кожен знає де його стіл. І так, вони навіть підписані! Через цей інцидент нам довелося сісти за інший стіл.