Похмурий особняк Стенфілдів...

Почувши стукіт у двері кабінету, Тетяна відклала в сторону сценарій нового фільму й пішла відчиняти. Побачивши на порозі Едуарда Баринського, жінка завмерла, злякавшись його гнівного погляду, коли його блакитні очі пронизливо поглянули на неї.
— Привіт! – похмуро мовив він. — Де Діана? Вона в тебе? Мені треба з нею поговорити.
Шокована його раптовим вторгненням і гадаючи наскільки зросте лють чоловіка, коли той дізнається, що Діана полетіла в Лондон з твердим наміром більше ніколи не зустрічатися з ним, Тетяна мимоволі відступила від дверей. Вона й сама не схвалювала рішення сестри і навіть відчула легке роздратування через те, що зараз їй доведеться пояснюватися з розлюченим Едуардом Баринским. Втім, вона спробувала посміхнутися й вдати, що не помічає його суворого настрою.
— Привіт! Я теж в захваті від того, що бачу тебе, — відповіла вона, натякаючи на відсутність ввічливості з його боку.
Жестом вона запропонувала йому пройти в середину.
— Пробач...— зніяковіло пробурмотів він, сідаючи в крісло біля столу. — Насправді я теж дуже радий тебе бачити, але зараз мені необхідно поговорити з Діаною. Вона на студії?
— Її тут немає. Діана полетіла в Лондон сьогодні вранці. Вона нічого тобі не сказала? – незворушно відповіла Тетяна, з завмиранням серця чекаючи його реакції.
Отже, вона все ж таки поїхала! Просто втекла на світанку з готелю, коли він ще спав, і навіть не попрощалася, сподівається позбавитися своїх почуттів до нього. Яка неймовірна дурість! Чому? Цього Едуард не міг зрозуміти й, глянувши на Таню, раптово усвідомив, що неодмінно повинен дізнатися правду від її сестри, яка, вочевидь, знає більше, ніж намагається вдати. І зробити це треба негайно, навіть якщо доведеться замкнути її в цьому чортовому кабінеті!
— Я думаю, що тобі щось відомо про наші стосунки з Діаною, — почав він і пильно подивився на Тетяну, очікуючи, що вона стане заперечувати.
Проте жінка розгублено мовчала, й Едуард продовжив:
— Тому я не буду грати з тобою у схованки й запитаю прямо: чому вона це зробила?
Тетяна завагалася з відповіддю, намагаючись ретельно підібрати слова, щоб не сказати зайвого й тим самим не надати сестрі ведмежу послугу.
— Ти помиляєшся, Едуарде, якщо вважаєш, що Діана мені все розповідає. Ти ж знаєш, вона не терпить будь-якого втручання в її особисте життя. Якщо ти хочеш знати мою думку, то я вважаю, що вона просто не може забути про твоє одруження з Настею Шереметьєвою.
— Ось як... Тож її самолюбство зачеплено й, незважаючи ні на що, вона не може пробачити мені цього? І саме тому вона так ненавидить свою колишню подругу?
— Та при чому тут самолюбство! За те, що зробила Настя її просто вбити замало! — обурено вигукнула Таня. — Хіба Діана досі нічого тобі не розповіла? Адже це Настя зіштовхнула її з яхти того вечора!
— Що?!— Едуард повільно підвівся з крісла і, випроставшись на весь свій величезний зріст, подивився на Тетяну так, що вона мимоволі здригнулася.
— Настя навмисне зробила це й негайно втекла з місця злочину, радіючи, що їй вдалося, нарешті, назавжди позбавитися від суперниці. До цього вона показала Діані фотографії з ваших заручин і сказала, що твоє ставлення до неї — просто захоплення, оскільки ваш шлюб — давно вирішене питання! — продовжувала Тетяна, не помічаючи, що кожне слово нещадно б'є його, наче удари батогом.

Слухаючи цю розповідь, чоловік приголомшено мовчав, не вірячи власним вухам.
— Чорт забирай! — розлючено вигукнув чоловік. — Подумати тільки, яким же я був ідіотом! Я повинен був запобігти цьому й розповісти Діані правду про плани мого батька. Тоді б цього не сталося… Але я був абсолютно впевнений, що зможу переконати його самостійно. Мені не потрібна був цей шлюб. Я й не припускав, що Настя може зайти так далеко… Як же вона врятувалася?
— Її витягнув з води Рональд Стенфілд, перебуваючи у Криму під час зустрічі зі своїми бізнес-партнерами, — тихо відповіла Тетяна. – Він був на набережній того вечора й, побачивши, що трапилося, кинувся Діані на допомогу.
— Але чому, урятувавшись, Діана не повернулася додому, а поїхала з ним до Англії? Чому навіть не спробувала поговорити зі мною й все з’ясувати? Адже я ледь не збожеволів, коли дізнався про її смерть! – обурено вигукнув чоловік.
тепер зрозуміло, чому вона поїхала, — не хотіла і не могла бачити мене!
— Її образа на вас із Настею була сильнішою за кохання. Всі ці роки Діана вважала, що ти завжди знав про весілля з Шереметьєвою, а з нею просто розважався й ваші відносини — не більше, ніж флірт, — неохоче відповіла Тетяна, побоюючись реакції співрозмовника.

Проте, піднявши на Едуарда очі, Тетяна побачила в них гнітючий, неприхований біль. Він стільки років приховував у душі ці почуття, але зараз вони рвалися назовні, мов розлючені птахи зі сріблястої клітки, й переростали в примарну надію на краще.

Едуарду коштувало чималих зусиль стримати себе. Подумати тільки, з вини цієї інтриганки, що намагалася за допомогою нього отримати певне становище, він був позбавлений можливості бути поруч із коханою жінкою й виховувати власного сина! Але ж тепер він ні за що не відпустить Діану. Він змусить її повернутися, бо, не зважаючи ні на що, все ж кохає, як і багато років тому…
— Чому Діана не сказала мені правду про Настю? – вголос запитав він.
— Гордість, — сумно посміхнулася Тетяна. — Вона взагалі не хотіла мати з тобою нічого спільного. Обставини склалися так, що їй довелося прийняти твою пропозицію про спільне будівництво.

Тетяна більше не намагалася бути делікатною й вирішила прояснити ситуацію до кінця, розуміючи, що зробити це зараз необхідно.
— Обставини? Хіба Діана прийняла це рішення не суто з ділових міркувань? — здивувався Едуард.
— Ні. Вона не хотіла цього. Твій батько поставив їй умову: якщо вона погодиться на твою пропозицію, то тоді він продасть їй «Орфей». Гадаю, таким чином Андрій Петрович хотів зблизити вас з Діаною,— відповіла Тетяна, пильно спостерігаючи за його реакцією й вже чекаючи наступного запитання.