Як важко сказати правду...

Баринський підвівся і, відчинивши двері кабінету, запросив Влада увійти.

Діана помітила, що настрій чоловіка помітно покращився, коли він жваво обговорював з ними юридичні питання продажу студії, ввічливо погоджуючись з усіма пропозиціями. Сама ж Діана ледве трималася. Думка про те, як вона помилялася всі ці роки, просто розривала душу на шматки. І все ж... Чому Едуард допустив заручини з Настею? Чому приховував від неї наміри свого батька? Напевно, сподівався владнати все це самотужки… А, можливо, намагався вести подвійну гру? Хай там як, але їм обом не вистачило щирості багато років тому, а тепер вже не має сенсу мучити одне одного минулим… Єдина людина, яка отримала користь з цієї огидної історії — це Анастасія Шереметьєва, і Діана ненавиділа її всією душею!

Під кінець зустрічі Берестов пообіцяв, що підготує всі необхідні документи за два дві. Всі разом вони вийшли на ґанок, і Баринський провів гостей до машини. Коли Влад сів за кермо, він по-батьківськи обняв Діану за плечі і сказав так тихо, щоб могла почути лише вона:

— Щасти тобі, маленька Діано! І пам'ятай: мій син все ще кохає тебе!

Іронічно усміхнувшись, жінка мовчки потиснула руку старому другу й сіла в салон. Насправді її шокували ці слова, але, доклавши зусиль, Діана швидко відмахнулася від них. Едуард кохає її! Які дурниці! Він нічим не дав зрозуміти їй цього під час останньої розмови! Між ними існує лише його ділова пропозиція. «Не тільки, - раптом нагадала совість. — Існує ще одна обставина, яка завжди буде пов'язувати тебе з цим чоловіком, й ти повинна, нарешті, сказати синові, хто його справжній батько!».

В офісі Діана відразу пройшла у свій кабінет, на ходу звелівши Келлі з'єднати її з Тетяною. Вона мала намір запросити сестру на обід і повідомити новину про купівлю кіностудії.

За годину Діана увійшла у затишний ресторанчик «Замок Видубичі» на Печерській набережній. Тетяна вже чекала її за столиком на терасі, звідки відкривався чудовий краєвид на мальовничі береги Дніпра.

— Привіт! – мовила Діана, обіймаючи сестру. – А тут гарно. І свіжий вітерець з ріки зараз саме те, що мені потрібно.

— Цей ресторанчик один із моїх улюблених! Тут і справді можна розслабитися й насолодитися спокоєм. Крім того, тут чудова кухня й смачно готують рибу, – посміхнулася Тетяна. — Що будемо замовляти?

— Повністю покладаюся на твій смак,— відповіла Діна. – І поки ти обираєш, хочу повідомити тобі цікаву новину!

— Отакої, — Тетяна з цікавістю поглянула на сестру. — І що це за грандіозна новина?

— Я купую кіностудію «Орфей». Угода буде підписана незабаром, — випалила Діана, з задоволенням спостерігаючи, як змінюється обличчя сестри. Тетяна завмерла від подиву й ледь не впустила меню від несподіванки.

— Ти... ти що зробила? — не вірячи власним вухам, перепитала вона.

— Я майже купила студію «Орфей»! Вона наша. Тепер тобі не доведеться виконувати контракт, підписаний з Настею Шереметьєвою. Ми складемо новий трудовий договір, і ти сама зможеш внести усі свої побажання, — радісно посміхаючись, відповіла Діана.

Відчуваючи, як її кидає в жар від такої новини, Тетяна зробила ковток мінеральної води з кришталевої склянки.

— Ну, сестричко, ти вмієш влаштовувати сюрпризи! — Тетяна з захватом глянула на Діану, і вони обидві пирснули зо сміху.

— Але як тобі це вдалося? — трохи оговтавшись, запитала вона.

Діана переказала в деталях свою розмову з Андрієм Баринським. Тетяна слухала, задумливо підпираючи долонею підборіддя. Тепер деякі події минулого ставали ясними, мов Божий день, й складний пазл інтриг поступово складався. Коли сестра згадала про дивну умову Баринського, її тонкі брови злегка зійшлися на переніссі, надаючи милому личку суворий вираз.

— Складається враження, що Андрій Петрович намагається таким чином спокутувати свою провину перед сином, допомагаючи йому залучити тебе до спільної роботи...,— задумливо мовила вона. — Можливо, він сподівається, що ви знову будете разом?

— Хай там як, але мені довелося погодитися. Я не могла втратити шанс придбати кіностудію й можливість розрахуватися з Настею Шереметьєвої. Здається, я їй дуже заборгувала,— насупившись, відповіла Діана. — А з Едуардом нас пов'язуватиме лише спільний проєкт з будівництва спорткомплексу. До минулого вороття немає!

— Розумію, але в вашому випадку це не зовсім так. Якби не вчинок Насті і якщо б ти була більш розважливою багато років тому, то ви з Едуардом одружилися б…

— Не впевнена, — зітхнула Діана. – Як виявилося, Едуард чомусь приховував від мене свої неприємності з батьком і не говорив, що той тисне на нього з одруженням на Шереметьєвой. Цікаво, чому він так поводився? Адже ми могли разом щось вигадати і якось розв'язати цю проблему.

— Можливо, як і більшість впертих чоловіків, вважав, що повинен сам впоратися, — задумливо відповіла Тетяна. — І не хотів втягувати тебе у ці брудні справи… Хто знає? Едуард кохав тебе по-справжньому. Невже ти все ще не віриш цьому? Чому б тобі не поговорити з ним і не з’ясувати все, нарешті?

— Тому що це все вже не має значення, - пробурмотіла Діана, нервово закусуючи губу. – Крім того, коли він дізнається про те, що я навмисно не повернулася додому й таким чином кинула його, то нізащо не пробачить…

— Я бачила, як він дивився на тебе на аукціоні... Гадаю, ти все ще йому не байдужа.

— Годі, прошу тебе! Ти кажеш мені те ж, що і його батько…, - роздратовано заперечила Діана. — А між тим, він жінок міняє, мов рукавички. Хіба мало про це пишуть журнали й інтернет-видання ?

— Мені здається, що ти ревнуєш, - лукаво усміхнулася Тетяна. — Ти ж маєш знати, що вірити пліткам не варто! Не будь такою впертою. Зізнайся, адже ти й досі його кохаєш?

Діана раптово відчула себе так, наче її облили крижаною водою з голови до ніг. Немов захищаючись, вона майже сердито подивилася на сестру.

— Досить, Тетяно. Я не хочу говорити про це. Щойно ми підпишемо угоду й будівництво розпочнеться, я поїду в Англію, а сюди надішлю когось зі своїх заступників. «Стенфілд-маркет» вимагає моєї постійної присутності в Лондоні, — насупившись, відповіла вона.

— Ось як...А ти подумала про Дена? Ти взагалі збираєшся сказати сину, що Едуард Баринський його батько? – сестра не збиралася здаватися, викладаючи козирні карти одну за одною.

— Збираюся, — відрізала Діана. Ну треба ж, Тетяна знову наступила на болюче місце! — Щоправда, не знаю, як він до цього поставиться. Я ніколи не приховувала від нього, що Роланд Стенфілд не його рідний батько, хоча він і дбав про Дена, як про власну дитину...

Тетяна взяла тремтячі руки сестри у свої гарячі долоні, розуміючи, що сестра набагато більше схвильована, ніж намагається вдати.

— Якщо тобі знадобиться моя допомога, ти завжди можеш на мене розраховувати,— посміхнувшись, сказала вона й обурено додала, оглядаючи терасу у пошуках офіціанта: — Коли ж у нас приймуть замовлення? У цьому ресторані обслуговування геть зіпсувалося!

Діана була вдячна сестрі, що вона змінила тему розмови, проте з голови все не йшла настирлива, болюча думка: що буде, коли вона скаже Дену й Едуарду правду? Чи знайдуть ці двоє таких схожих один на одного чоловіків спільну мову? І головне, як будуть ставитися до неї? Адже своїми вчинками вона розлучила їх на довгі вісімнадцять років, вважаючи, що вчиняє правильно й справедливо.

Від гнітючого почуття провини Діані не було спокою до кінця обіду, хоча зовні вона продовжувала спокійно обговорювати з Тетяною всі нововведення, які необхідно здійснити на студії. Слухаючи сестру, вона все більше переконувалася, що та серйозно захопилася кінобізнесом, і її ідеї реорганізації «Орфея», безсумнівно, варті уваги.

Прощаючись біля входу в ресторан, Тетяна лагідно обійняла сестру.

— Це все, звичайно, добре, але у мене погані передчуття. Мене турбує Настя Шереметьєва. Невідомо, як вона поводитиметься, коли дізнається, хто ховається за ім'ям Діани Стенфілд і що це саме ти відібрала у неї студію. Ти маєш бути обережною. Ця жінка дуже мстива.

—Я не боюся її. Адже я більше не наївна студентка, якою вона мене пам'ятає, якщо пам'ятає взагалі,— відповіла Діана, натякаючи на богемний спосіб життя своєї колишньої подруги. — Отже, до зустрічі. Післязавтра я буду на студії о десятій ранку. Баринський скликає нараду на цей час.

— Нехай Господь Бог й ангели - охоронці допоможуть тобі, — пошепки мовила Тетяна, стримуючи хвилювання в голосі.

Вона так боялася втратити Діану знову, що ладна була поступитися справою усього свого життя, тільки б ніколи більше не відчувати те страшне, безвихідне почуття розлуки з нею. Та вплинути на Діану так, як хотілося, вона не могла. Гордовитий характер сестри давався взнаки навіть тепер, коли правда майже з'ясувалася. І, здається, Діана зовсім не бере до уваги її попередження щодо Насті. Працюючи на студії досить довгий час, Тетяна знала, на що здатна ця жінка, коли мова йшла про будь-які загрози її становищу у світі багатих і знаменитих. Тому Тетяні залишалося лише одне - просто бути поруч, й сподіватися, що нової біди не станеться...