Як пробачити собі?

Чорний «Mercedes» зупинився біля високого паркану садиби Андрія Баринського в Конча-Заспі. Влад зробив дзвінок з мобільного й незабаром широкі ворота відчинилися. Автомобіль в’їхав на широке подвір’я і зупинився біля ґанку. Поки адвокат складав у кейс документи, Діана вийшла з салону й оглянула величний білокам’яний будинок батька Едуарда. Адже з цим домом у неї пов'язано стільки щасливих і водночас неймовірно болючих спогадів...

Тут нічого не змінилося. Як і багато років тому працювали садівники, підстригаючи охайні газончики й клумби з червоними та білими трояндами, в саду заливисто співали солов’ї, а широкі сходи вели на простору, оповиту виноградом, літню терасу. На поріг вийшла покоївка і, ввічливо посміхнувшись відвідувачам, пішла повідомити господарю про прибуття гостей.

Діана знову глянула на дім з білими колонами і сад з його розмаїттям квітів та дерев, намагаючись згадати, коли ж вона була тут востаннє. І пам'ять відразу намалювала картину: удвох з Едуардом вони стоять біля маленького фонтанчика. Хлопець лагідно посміхається її і зізнається в коханні. Вона з захватом спостерігає, як промінчики літнього сонця поблискують в його очах, і він нахиляється до її губ, зливаючись з ними в пристрасному поцілунку...

Швидко опанувавши себе, Діана припинила бурхливий потік спогадів. Зараз їх пов'язує лише ділова пропозиція, на яку їй ще належить дати відповідь, і більше нічого. Тож не варто мучити себе колишнім коханням, що назавжди пішло у небуття…

Намагаючись відволіктися від гнітючих думок, вона дістала з сумки маленьке люстерко й прискіпливо оглянула своє зображення. Поправивши зачіску, взяла з рук Влада кейс і рішуче пішла до будинку, де їх вже чекав Андрій Петрович Баринський, власник кіностудії «Орфей».

Відкинувшись на спинку крісла, Баринский-старший нетерпляче чекав своїх візитерів, бажаючи скоріше побачити Діану. Олег вже доповів йому, хто саме ховається під ім'ям пані Стенфілд. Після балу-аукціону Едуард і Олег провели ніч в ресторані одного зі своїх готелей, розмовляючи за пляшкою віскі. Добряче захмелілий Едуард розповів йому, ким насправді є таємнича англійська леді. Олег був приголомшений не лише цією новиною, але й незвичайною поведінкою свого стриманого та майже невразливого брата. З п'яного бурмотіння Едуарда чоловік зрозумів, що у того є приховане від усіх, жагуче почуття до чарівної Діани. І, не зважаючи на довгий час розлуки, воно не перетворилося на попіл. Вочевидь, саме ця жінка всі ці роки займала його думки і посідала визначне місце у «крижаному» серці...

Вранці Андрій Петрович повідомив Олега, що незабаром в нього відбудеться зустріч з англійською бізнес-леді, і той вирішив попередити батька, ким насправді є ця пані. Він також розповів про події аукціону, взявши з Андрія Петровича слово, що той не видасть його Едуарду. Перебуваючи ніби між двох вогнів між батьком та братом, Олег вже зневірився замирити їх. Чоловіки не спілкувалися вже досить давно, й Олегу вкрай не хотілося посилювати давній сімейний конфлікт.

Згадуючи ранкову розмову з молодшим сином, Андрій Петрович обвів задумливим поглядом свій кабінет. Зроблений з червоного дерева письмовий стіл був розташований навпроти вхідних дверей, а праворуч, вздовж стіни, стояли довгі ряди шаф з найрізноманітнішою літературою: від творів Шевченка до популярних бізнесів – журналів. Оздоблені важкими оксамитовими портьєрами, два великих вікна відкривали чудову панораму на сад. Під ними стояв чорний шкіряний диванчик з двома кріслами. Вишуканий інтер'єр кімнати вдало доповнював м’який вишневий килим на підлозі.

Андрій Петрович важко зітхнув, згадуючи, як часто його приятель Михайло Клименко бував у цій кімнаті і як шкода, що він не може побачити свою доньку живою й здоровою!

Коли Діана і Влад увійшли, Баринський підвівся і рушив їм назустріч. Діана була вражена, як Едуард став схожий на батька: та ж чарівна усмішка, та ж хода й ледь насмішкуватий погляд синіх очей… Відмінність становили лише глибокі зморшки, сивина на скронях, якої значно додалося за останні вісімнадцять років. Однак Андрій Петрович був все ще в досить непоганій формі, про що свідчили його впевнені рухи.

Берестов представив їх один одному, й тактовно вийшов у вітальню. Влад розумів, що його юридичні послуги знадобляться лише в тому випадку, якщо Андрій Петрович пристане на пропозицію Діани.

Ледь за ним зачинилися двері, як Баринський відразу пригорнув Діану до себе.

— Моя люба дівчинко! Який же я щасливий, що знову бачу тебе і водночас вкрай засмучений, що Михайло не дожив до цього світлого дня! Що ж з тобою сталося і як ти стала дружиною цього англійського лорда?

— Іноді доля підкидає нам сюрпризи…, - сумно посміхнулася Діана, обіймаючи старого знайомого. – Проте зараз я не маю бажання обговорювати минуле і псувати нашу зустріч сумними розмовами, - ухильно додала вона.

— Вчора на аукціоні Олег не впізнав тебе, але потім Едуард розповів йому, ким є насправді таємнича пані Стенфілд. Тому я був готовий до твоєї появи.

— Цікаво, що ще вам відомо? – посміхнувшись, запитала Діана.

— Зовсім небагато, але я дізнався, якою успішною бізнес-леді ти стала!

Діана посміхнулася, розуміючи, що Баринський вирішив перевести розмову на інше й не дошкуляти їй запитаннями.

Лукаво посміхнувшись, він жестом запропонував її присісти.

— І що ж привело до мене цю саму бізнес-леді, крім великого бажання побачити колишнього приятеля свого батька? Влад сказав, що у пані Стенфілд є до мене цікава пропозиція.

— Саме так, Андрію Петровичу,— відповіла Діана, радіючи, що чоловік одразу перейшов до справи. — Я тут для того, щоб придбати вашу кіностудію «Орфей».

По обличчю Баринського пробігла тінь подиву. Він пильно поглянув на Діану, наче намагаючись проникнути в її думки, і задумливо мовив:

— Керівництво студією я давно довірив Насті, але єдиним її власником, як і раніше, залишаюся я. Хоча ми і створювали «Орфей» разом з її батьком, Дмитром Шереметьєвим, кошти у розвиток студії вклав я, а Дмитро був чудовим сценаристом. Проте я вже давно відійшов від справ…

— Андрію Петровичу, ви знаєте, чим зараз відома ваша студія? – вкрадливо запитала Діана.

— І чим же? — суворо поцікавився чоловік.

— Дешевими серіалами і сексуальними домаганнями. Ви такої слави хотіли, коли створювали «Орфей»?

— Коли я керував студією, все було інакше. Картини, які ми знімали, мали приголомшливий успіх. Ти хочеш сказати, що Настя Шереметьєва паршиво працює? — суворо запитав Баринський.

— Я хочу сказати, що Настя огидно працює. Відомі українські актори відмовляються від контрактів з «Орфеєм». Настю цікавлять тільки гроші, а не престиж студії. Продайте «Орфей» мені, і я поверну їй колишню добру репутацію.

— Щось подібне я вже чув від Едуарда. Він кілька разів натякав мені, що я повинен змінити керівництво студії, але я вважав, що його слова продиктовані презирством до колишньої дружини і намагався не звертати на це уваги, — Андрій Петрович зробив паузу, збираючись сказати щось важливе. — Та що там говорити! Адже ми з ним майже не спілкуємося. Лише телефоном кілька разів на рік. Він надсилає до мене Олега, коли потрібно підписати якісь документи по компанії «Готелі Москви», де я все ще виступаю одним із засновників. Повинен визнати, що із сімейним бізнесом він справляється відмінно. Напевно, ти і досі ображаєшся, що він одружився з твоєю подругою? – раптом запитав він, дивлячись на Діану якимось дивним, винуватим поглядом.

— Це вже не має значення, — збрехала Діана, захоплена зненацька.

— Ні, ти маєш знати... Я відіграв не останню роль в його одруженні. Саме я свого часу наполіг на цьому шлюбі, погрожуючи позбавити Едуарда спадщини. Я хотів зміцнити свій бізнес і вважав, що Настя й Едуард – ідеальна пара, і в майбутньому зможуть разом керувати «Орфеєм». Адже вони виросли у стінах студії, і знали про неї майже все. До того ж, Настя виграла кілька конкурсів з кіносценаріїв. В неї був творчий талант батька. Едуард намагався чинити опір моїм планам, але я не поступився і... втратив сина. Тоді мені здавалося, що так буде краще для нього. Особливо після того, що сталося з тобою, він був у такому стані...

Батько Насті, Дмитро Шереметьєв був моїм другом. Після театрального університету він захопився кінобізнесом. Дмитро навіть одружився з актрисою, Оленою Семенович: не дуже талановитій, але занадто амбіційній жіночці. Вона все життя вважала Дмитра невдахою і дорікала у тому, що він не зміг досягти успіху. Крім того, Дмитро мав згубну пристрасть до азартних ігор у карти й одного разу спустив на вітер всі свої й без того невеликі статки. До того часу, як я відкрив кіностудію, він був весь у боргах. Проте Дмитро був талановитим сценаристом. Завдяки його роботам ми знімали якісне кіно. Він допоміг мені зробити «Орфей» знаменитим, і таке не забувається. Згодом його стосунки з Оленою геть зіпсувалися. Дружина не втрачала нагоди натякнути Насті, що та повинна зробити більш вдалу партію, ніж матір. Іншими словами, вийти заміж за людину, що є власником серйозного бізнесу.

— Зрозуміло, — похмуро мовила Діана.

— Проте Настя щиро покохала Едуарда, й була зацікавлена в роботі на студії. Вона обожнювала кінобізнес і мала безліч цікавих ідей. Саме тоді у мене виникла ідея одружити їх. Проте я не врахував почуття свого сина…І тепер покараний за це.

Андрій Петрович замовк, тим самим посилюючи ефект своїх слів. Уважно спостерігаючи за Діаною поверх окулярів, він продовжив:

— Через кілька місяців після твого зникнення батьки Насті загинули в автокатастрофі, і я забрав її до нас. Я вважав, що її пристрасне кохання поверне Едуарда до життя й загоїть серцеві рани. Проте помилився. Через три роки після весілля вони розлучилися. Знаючи впертий характер свого сина, я навіть співчував Насті, коли вона приходила до мене вся в сльозах і скаржилася, що Едуард подав на розлучення. Тепер я розумію, що вона з усіх сил намагалася зберегти добрі стосунки зі мною, щоб я залишив її у керівництва «Орфея».

Діана вражено слухала Баринського, відчуваючи, як по спині йде крижаний холод. Бажання помститися Насті, вигнати її з «Орфею», стало майже нездоланним. Крім того, на неї раптом нахлинуло усвідомлення власної помилки. Раптом оголилася неприємна, гірка правда: це вона покинула Едуарда, а не він її! Це вона повірила Насті, уявила себе зрадженою і зникла на довгі роки, змусивши страждати чоловіка, який щиро кохав її й намагався боротися за свої почуття, поступившись вимогам батька лише після її зникнення. Чи зможе Едуард колись пробачити їй? Чи зможе вона пробачити самій СОБІ?

Андрій Петрович проникливо поглянув на жінку й відразу помітив, як затремтіли її руки. Намагаючись приховати хвилювання, Діана підвелася й пройшлася кабінетом.

Зупинившись біля вікна, вона повернулася і суворо мовила:

— Втім, Настя Шереметьєва - велика актриса. Її вміння ховати підлість під маску благодійниці – справжнє лицедійство! А щодо Едуарда… Гадаю, у вас ще є шанс замиритися з сином.

— Ти так думаєш? – з сумнівом запитав чоловік.

— Впевнена. Однак повернемося до моєї пропозиції. Мені б хотілося почути вашу відповідь, - мовила вона, швидко змінюючи тему.

Затамувавши подих, Діана спостерігала, як Андрій Петрович дістав сигару й закурив, випускаючи кільця диму в стелю. Діана насторожилася. Баринський дивився на неї так, немов складав у голові якісь підрахунки чи обмірковував власну ідею, що раптом прийшла йому.

— Вважай, що угода у тебе в кишені, дитинко! — несподівано веселим голосом заявив він. — Але у мене є одна умова.

— І що ж це за умова? — поцікавилася Діана, дивуючись несподіваній зміні його настрою.

— Ти приймеш пропозицію Едуарда і підпишеш з ним контракт на спільне будівництво спорткомплексу,— випалив Баринський.

— Я не буду запитувати, звідки вам це відомо, бо знаю відповідь, але я не можу зрозуміти, яке це має відношення до «Орфею»?

— Вважай це моєю примхою! Якщо ти погодишся, то будеш власницею «Орфея» і можеш гнати всіх під зад! Тобі ж потрібна моя студія? — відповів Андрій Петрович, і від Діани не вислизнув хитрий блиск його очей.

«Ну що ж задумав цей старий пройдисвіт? І навіщо йому знадобилося втручатися в наші з Едуардом справи?» — думала Діани, спостерігаючи за співрозмовником. Андрій Петрович вільно розвалився в кріслі, продовжуючи випускати кільця диму.

Що ж, зрештою, контракт на спільне будівництво спорткомплексу — не така вже погана ідея, якщо не сказати більше. Незрозуміло тільки, чому це цікавить Андрія Баринського. Проте Діана була переконана, що давній приятель батька не підставить їй підніжку. Отже, в його пропозиції присутнє щось особисте, не інакше. Все таємне одного дня стає явним – це Діана знала напевно. Тому, зваживши всі «за» й «проти», прийняла рішення. Їй потрібна кіностудія. Потрібна зараз, щоб допомогти Тетяні з роботою і назавжди розправитися зі своєю колишньою подругою. Вона має помститися їй за підлість!

— Я приймаю вашу умову, Андрію Петровичу, — рішуче мовила Діана, присідаючи на своє місце біля столу.

— Чудово! – задоволено посміхнувся чоловік. - Я зараз же покличу Берестова і попрошу його підготувати всі необхідні документи. Завтра підпишемо договір куплі-продажу, а потім поїдемо на студію і влаштуємо там виставу!

— Оце мені вже більше подобається! — усміхнулася Діана.