Епілог

Розплющивши очі, Софія побачила, що знаходиться у себе в кімнаті. Вже настав вечір. На вулиці мирно світили ліхтарі, і їхнє м’яке світло пробивалося крізь штори.

Сніжка миттю вирвалася з рук і побігла оглядати та обнюхувати нове, незвичне для неї помешкання.

Софія виглянула у вікно. Вулицею неквапливо прогулювалися люди, насолоджуючись теплим літнім вечором.

- Який сьогодні день? - замислилася Софія. - Сподіваюся, що це вечір неділі!

Вона пройшлася іншими кімнатами, але вдома нікого не було. Білочка слідувала за нею, забираючись то на шафу, то на холодильник.

- Ой, я ж обіцяла батькам всюди поприбирати! - раптом згадала дівчина.

Ледь вона схопилася за віник, як почула дзвін ключа в замку. У коридор увійшли мама й тато. Вони щось весело обговорювали.

- Привіт, Соню! Ми вдома! - вигукнула мама. - Ти даремно відмовилася їхати на дачу, бо там було дуже класно!

- Тітка Оксана передає тобі вітання! - озвався батько. - І гостинці!

Софія радісно вибігла до них! На її плече одразу ж вилізла біла білочка.

- А звідки взявся цей пухнастик? - здивувалася мама.

- Доню, ми не домовлялися про те, щоб заводити тварин! - насупився тато.

- Це Сніжка! - винувато посміхнулася Софія. - Я врятувала її від жорстокого господаря, який погано дбав про неї!

Раптом білочка пожвавилась, побачивши пакет груш у сумці батьків. Недовго думаючи, вона стрімголов спікірувала прямо на нього! Сніжка витягла один із фруктів і почала діловито смакувати гостинцем.

- Яка гарненька! - зворушилася мама.

- Кумедна тваринка, - посміхнувся тато.

Поки вони розглядали білочку, Софія допомогла занести сумки на кухню.

Але ледь дівчина залишилася сама, як простір навколо засвітився сріблястим сяйвом. Перед нею знову з’явилася примарна чарівна книга!

Дивлячись на яскраві сторінки, які почали швидко перегортатися, Софія зрозуміла, що на неї чекає нова пригода!