Глава 44. Два промені

Софія лежала зв’язаною на плитах оглядового майданчика, спостерігаючи за вогняним дійством, що розгорталося навколо. Поява величезної постаті Владики та його громоподібний голос справили на неї незабутнє враження!

Раптом магістр Корвен люто змахнув руками.

- Один із якорів зруйновано! - вигукнув він. - Терміново всі сюди! Потрібна ваша допомога!

Сектанти, які стояли на майданчику, підбігли до нього.

- Стабілізуйте потік! - наказав магістр своїм поплічникам. - Утримуйте баланс ланцюга, поки я спрямовую енергію для завершення Вогняного Аркану!

Скіпетр у руці Корвена засяяв полум'яною аурою, пропускаючи крізь себе неймовірний обсяг сили. Культисти-маги включилися в роботу, допомагаючи своєму ватажкові.

Кремезний охоронець, що стояв поруч із Софією, відволікся, спостерігаючи за їхніми діями. Дівчина на хвилину позбулася пильного нагляду. Вона почала гарячково думати, як їй втекти. Заклинання Безмовності все ще діяло, і Софія не могла скористатися ані телепортом, ані Ліхтариком.

- Спочатку треба позбутися мотузок! - вирішила вона. - Але як?

І раптом дівчина згадала, що в кишеньці сукні у неї все ще лежить магічний сувій, який подарувала їй Лінетта! А для того, щоб викликати з нього заклинання Хамелеона, їй знадобиться лише сила власної волі!

Софія обережно потягнулася зв'язаними руками до кишеньки, намагаючись не привернути уваги сектанта. Торкнувшись пальцями пергаменту, вона подумки послала сувою імпульс для активації.

По поверхні її тіла одразу ж пробігли хвилі прозорих брижів. Заклинання поступово входило в силу, допомагаючи дівчині злитися з оточенням. За кілька секунд вона стала повністю невидимою!

На щастя, її охоронець так захоплено стежив за вогняним ритуалом, що нічого не помітив. Софія потихеньку поповзла вбік.

Але на рівній порожній площадці сховатися було ніде! Повільно пересуваючись, дівчина почала волочитися по землі в напрямку обсерваторії. Нарешті їй вдалося сховатися за сходами біля входу в будівлю.

Дія Хамелеона виявилася досить короткою. Ледь дівчина дісталася до свого сховища, як знову стала повністю видимою.

- Другий якір вийшов з ладу! - раптово вигукнув Корвен. - Магічний ланцюг втрачає стабільність! Негайно підтримуйте потік власними силами! - наказав він своїм поплічникам. - А я спробую компенсувати нестачу енергії прихованими здібностями скіпетра!

Магістр почав крутити артефактом, але, схоже, це йому не дуже допомогло.

- Тягни сюди іншосвітянку! - злобно крикнув Корвен. - Ми використаємо її кров для посилення ритуалу!

Охоронець озирнувся і виявив, що Софії поруч немає.

- Дівчисько зникло! - винувато повідомив він магістру.

- Ну то шукай її, недотепо! - розлютився Корвен. - Вона не могла далеко втекти!

Сектант почав блукати майданчиком у пошуках втікачки. Софія сховалася в тіні, намагаючись не видати себе.

Тим часом ланцюг магічних якорів остаточно розірвався. Вир Вогняного Аркану раптом почав сповільнюватися й слабшати!

- Прокляття! - закричав Корвен. - Енергія вулкана більше не підживлює ритуал!

Круговерть полум'я раптом лопнула і розділилася на окремі острівці. Незважаючи на всі зусилля магістра, потоки сили почали згасати. Виконання заклинання перервалося.

Постать Владики Вогню затремтіла, а від його гучного реву заклало вуха! Потойбічна сутність все ще намагалася втриматися, зачепившись за краї вулкана! Але через хвилину вона, втративши форму, пролилася потоком лави назад у жерло. Владика був вигнаний назад, так і не встигнувши матеріалізуватися повністю!

Падіння величезних мас розплавленої породи викликало гігантський сплеск у кратері! Вогняні бризки полетіли на всі боки! Захисний купол над майданчиком з дзвоном лопнув, і над вершиною гори почав гуляти вітер. Відразу повіяло сильним жаром і задушливим димом.

Але водночас навколо стало трохи світліше. Софія з радістю побачила, що сонячний диск знову з’явився на небосхилі. Поки що це була ще тоненька смужка, схожа на молодий місяць. Але вона неухильно збільшувалася, заливаючи землю світлом. Затемнення добігало кінця!

Дівчина зрозуміла, що активність вулкана пішла на спад. Гул у надрах поступово стихав, а потік лави почав сповільнюватися.

Ще однією гарною новиною стало те, що дія накладеної на Софію Безмовності завершилася, і тепер вона знову відчула своє внутрішнє джерело!

Раптом поруч із Софією білим вихором з'явилася Сніжка! Вона ніжно торкнулася носиком дівчини в щоку. Слідом за нею з-за огорожі над обривом показалася голова Артура.

Хлопець одразу оцінив ситуацію і, скориставшись напівтемрявою, вибрався на майданчик поруч із Софією. Він миттю перерізав мотузки лезом меча й обійняв дівчину.

- Я вірила, що ти прийдеш! - прошепотіла Софія.

- Я знайшов би тебе навіть на краю світу! - відповів хлопець.

У цей момент ватажок сектантів заревів від безмежної люті! У його крику злилися злість за поразку і безмежна ненависть!

- Все було даремно! - верещав Корвен. - Роки підготовки! Дата сонячного затемнення! Ресурси для пробудження вулкана! Все пропало!

- Але магістре, - заперечив йому один із підлеглих. - Ви здобули Скіпетр і створили Культ Чорного Полум'я. Ми ще зможемо відновити орден Піромантів!

- Втрачено такий шанс! - розлютився Корвен. - Пророцтво залишилося невиконаним! Ви всі - нікчемні недотепи!

Він загарчав, наче звір!

- Я поквитаюся з кожним, хто став мені на заваді! - з ненавистю вигукнув магістр.

Корвен змахнув скіпетром і перенаправив на себе потік магічної енергії з тих якорів, що ще залишилися. Його тіло раптом почало тремтіти й звиватися, змінюючи форму!

Прямо на очах чаклун перетворився на величезного багатоногого монстра, що нагадував павука з людською головою! Необмежена магічна сила від вулкана та володіння могутньою реліквією Піромантів зробили його надпотужним магом!

- Мабуть, час тікати! - вигукнув Артур.