Глава 42. Вогняний Аркан

Софія бігла вулицями в бік вулкану, поспішно озираючись на всі боки. Поки що вона не знайшла ані Артура, ані інших лицарів Мейолли. А ось монстрів тут було вдосталь. Раз у раз дівчині доводилося ховатися й пробиратися дворами, щоб потвори її не помітили.

Побачивши попереду чергову зграю тварюк, Софія зачаїлася під аркою старовинного будинку.

- Варто почекати, поки ці потвори підуть? - замислилася вона. - Чи шукати інший шлях?

До вулкану ще було досить далеко. Напевно, Артур і лицарі б’ються десь у міських кварталах біля підніжжя гори. Отже, треба рухатися!

- Ти даремно прийшла сюди, - раптом почула Софія знайомий голос позаду.

Дівчина різко обернулася. З тіні двору вийшов хлопець у мокрому чорному балахоні. Він відкинув капюшон і зловісно посміхнувся.

- Ернесто?! - здивовано вигукнула Софія.

- Не очікувала? - посміхнувся юнак. - Дуже шкода. Бо ти зайшла не в той район!

- А ти обрав не ту сторону! - оговталася дівчина.

- Я вибрав команду переможців! - глузливо розвів руками Ернесто.

- Це тих, кого щойно на площі ткнули носом у багнюку? - не втрималася від їдкого коментаря Софія. - Та я бачу, що ти й сам досі не обсох!

Хлопець незворушно оглянув свій ще вологий балахон.

- Тобі не осягнути мудрість магістра, - поблажливо заявив він. - У вас більше не залишилося часу. Незабаром Владика прибуде у цей світ. І тоді вам усім кінець!

- Найбільше мене дивує те, що ти готовий служити Корвену та його Владиці, - з презирством сказала Софія. - Схоже, сам ти взагалі ні на що не здатний!

Хлопець насупився. Здається, ці слова зачепили його за живе.

- Я хотів тобі допомогти, бо ти мені сподобалася, - похмуро промовив Ернесто. - Але бачу, що спершу треба тебе провчити за твою зухвалість!

- Тобі не вистачило минулої зустрічі з потойбічними п’явками? - підняла брову Софія.

- Твій блеф не спрацює, - зловтішно посміхнувся хлопець. - Тобі більше не вдасться викликати монстрів, бо тепер всі вони на службі у магістра Корвена. Недарма він зібрав стільки п’явок з міжсвіту навколо острова!

Ернесто, не поспішаючи, підняв руки до рівня грудей. Між його долонями з’явилася вогняна кулька, яка почала обертатися й поступово збільшуватися в розмірах.

- Це твій останній шанс приєднатися до мене, - загрозливо сказав хлопець. - Інакше ти пошкодуєш!

Софія мовчки підняла долоню, активуючи формулу свого магічного Ліхтарика. Сяйниста сфера піднялася в повітря, левітуючи біля кінчиків її пальців.

- Що ти можеш мені зробити своїм жалюгідним заклинанням? - розсміявся Ернесто. - Тепер я справжній бойовий маг!

Вогняна куля в його руках вже набрала достатньо енергії й була готова вистрілити в дівчину в будь-яку мить!

Тоді Софія різко перетворила розсіяне сяйво сфери на спрямований промінь світла. Яскравий потік вона спрямувала прямо в очі хлопцеві, а сама відскочила вбік!

Світло засліпило Ернесто! Для юнака цей випад виявився настільки несподіваним, що він рефлекторно підняв долоню, щоб захиститися від спалаху. Але через це хлопець мимоволі втратив контроль над власним заклинанням. Фаєрбол вибухнув у руках недолугого мага, відкинувши його назад!

Софія обернулася, щоб втекти, але на виході з арки зіткнулася з кремезними чоловіками в чорних балахонах. Без зайвих слів вони схопили дівчину й притиснули її до стіни.

Вперед вийшов блондин у сірому плащі зі шрамом на обличчі. Софія миттєво впізнала в ньому Магнуса. Помічник магістра Корвена уважно подивився на Софію, а потім підійшов до Ернесто.

Хлопець поспішно підвівся на ноги. Він був укритий сажею, у обгорілому одязі та з обпаленим волоссям.

- Який ти жалюгідний, - презирливо кинув йому Магнус. - Просто ганьба! Слабак! Не зміг перемогти навіть дівчисько!

- Я все виправлю! - забелькотів Ернесто.

- Такий молокосос, як ти, не годиться в піроманти, - злобно дорікнув йому блондин. - Провал удруге поспіль! Магістр даремно витратив на тебе час! - плюнув він під ноги.

Тим часом сектанти зв’язали Софії руки й ноги мотузками.

- Беремо її з собою, - сказав спільникам Магнус. - Вона нам ще знадобиться.

- А що робити мені? - винувато запитав Ернесто.

- Геть з моїх очей! - з презирством відмахнувся блондин.

Софія розгубилася, не знаючи, як вирватися. Але раптом вона згадала про білочку, яка все ще сиділа у неї за пазухою.

- Сніжко, будь ласка, біжи й знайди Артура! - схиливши голову, прошепотіла дівчина. - Поклич його на допомогу!

- Що ти там бурмочеш? - загрозливо нахилився над нею величезний бородатий сектант.

У цю мить білочка блискавично вилетіла з-під мереживної пелерини й за кілька стрибків дісталася до виходу на вулицю.

- Що це за погань?! - від несподіванки вигукнув культист.

Він кинув вогняну стрілу в Сніжку, але та вже перестрибнула в інше місце. Тваринка швидко помчала вулицею, залишивши злощасну арку далеко позаду. Бандит кинув їй услід фаєрбол, але знову не влучив.

- Трясця! - розлючено вигукнув він.

- Досить метушитися, - зупинив його Магнус. - Ходімо!

Кремезний культист підняв Софію й закинув її на плече, наче мішок із картоплею. Група бандитів вийшла з арки, залишивши пригніченого Ернесто самого.

Сектанти рішуче попрямували в бік вулкану. Схоже, вони дуже поспішали, бо рухалися вельми швидко. А дівчина сподівалася лише на те, що Сніжка все зрозуміла правильно.

Банда культистів впевнено пройшла вулицями повз бродячих монстрів. Жодна потвора навіть не подумала на них напасти.

Рухаючись прискореним темпом, їхня група незабаром дісталася до станції фунікулера. Вони пройшли повз кордон із спільників у чорних балахонах і почали швидко підніматися сходами до обсерваторії.

На подив Софії, оглядовий майданчик і будинок астронома виявилися накритими прозорою захисною півсферою. Під куполом дихати стало легше. Дим і спека від вулкана не проникали сюди, незважаючи на близькість до жерла.