Глава 32. Зачарування предметів

Сьогодні першим уроком у їхньої групи була рунологія. Софія ще жодного разу не відвідувала цей предмет, тому передчувала, що її нарешті навчать розуміти таємничі магічні руни.

Але насправді це виявилося не так цікаво, як вона очікувала. Оскільки дівчина вступила до Академії зовсім недавно, вона пропустила всі попередні уроки. І зараз їй було важко увійти в курс справи, адже пройдений матеріал тут не повторювали.

Урок вела сувора сухувата дама з чіпким уважним поглядом з-під сивих кучерів. Під її наглядом всі напружено сопіли, ретельно виконуючи завдання. І навіть веселун Паоло притих, ніби забувши про свої обов'язкові жарти.

Ернесто сьогодні не було в аудиторії. Його місце за партою залишилося порожнім. А Лінетта сіла поряд з Евеліною, наче між ними й не було сварки.

Софія постаралася зосередитись. На цьому занятті учнів змушували заучувати якісь символи, їхнє значення та комбінації. Це нагадало дівчині урок іноземної мови у звичайній школі, де треба було повторювати дивні слова та складати з них речення.

Від безлічі незрозумілих рун у Софії голова йшла обертом. Загалом цей предмет здався дівчині складним та нудним. Тож вона була дуже рада, коли пролунав дзвінок.

Всі нарешті видихнули й розслабилися. А Паоло, просидівши тихо цілий урок, вирішив компенсувати це на перерві. Він почав беззлобно, але їдко жартувати над усіма (оточуючими). Дісталося і косичкам Софії, і комбінезону Рут, і навіть пошарпаній сорочці Ріка. Незабаром дійшла черга і до Евеліни. Гуморист почав висміювати її, так само як і решту. Видно, він перестав вважати блондинку особливою.

- О, дивіться! - раптом оголосив він. - У нас рідкісне явище - Феліція без книги! Запам'ятайте цей день!

Феліція, яка в цей момент задивилася у вікно, повернулась до жартівника.

- Обережно, - промовив Паоло. - Зараз вона подивиться на нас тим самим поглядом, і ми всі раптово захочемо скласти іспити достроково!

- Ох, Паоло! - зітхнула Феліція. - Якби мені давали дрібну монету за кожен твій випад, - сказала вона спокійно, - то коштів уже вистачило б, щоб заповнити бібліотеку Академії новітніми підручниками та енциклопедіями. І можливо серед них для тебе знайшлася б книга з прикладами справді смішних жартів.

У класі пролунали смішки. Усі здивовано витріщилися на Феліцію.

- Вона тебе взула! - засміявся Рік.

- Ти що, хочеш кинути виклик мені, великому Паоло? - набундючився хлопець. - Я розтрощу тебе своєю дотепністю!

А Феліція скромно відповіла:

- Шкода, що ще не винайшли детектор плаского гумору. Тоді б твої жарти вже давно внесли до реєстру стихійних лих.

Студенти розреготалися. І навіть Софія засміялася. Феліція справді змогла їх здивувати!

Паоло на мить розгубився, але потім лукаво вклонився:

- Приймаю поразку! Але попереджаю всіх, - примружився він, дивлячись на Феліцію. - Вона стає надто небезпечною!

У цей момент пролунав дзвінок на урок. Але вчителя чомусь все ще не було у класі.

- Як я бачу, Паоло знову тягне всю увагу на себе, - раптом почувся мелодійний жіночий голос.

Біля вчительського столу простір раптом мигнув брижами й всі побачили неймовірно гарну зеленооку жінку, років тридцяти. Її золотаво-каштанове волосся було зібране у стильну зачіску. А неймовірна оксамитова сукня невимушено струмувала до самої підлоги.

- Невидимка... е... тобто пані Стелла, а чому ви тут? - здивувався Паоло. - У нас зараз за розкладом буде не ментальна підготовка, а урок із зачарування предметів! Невже ви переплутали аудиторію? - єхидно закінчив він.

- Ваш урок мав вести професор Шерідан, - відповіла жінка. - Але він зараз на лікарняному. Так що сьогодні його замінятиму я.

- Чудово! - вигукнув Паоло. - А то я вже думав, що засну від нудьги!

- Рада твоєму ентузіазму, - стримано посміхнулася Невидимка. - Нагадайте, що ви проходили на минулому уроці із зачарування?

Феліція, як завжди, перша підняла руку:

- Ми вивчали тему про те, що на кожен неживий предмет можна накласти заклинання. І це на якийсь час чи назавжди додасть йому нових властивостей!

- Добре, - кивнула викладачка. - Тоді продовжимо з цього параграфу. Швидко повторимо теорію та перейдемо до практики.

- А чи можна зачарувати мене, щоб я назавжди став неперевершеним? - з викликом вигукнув Паоло.

Студенти на задніх партах пирснули від сміху.

- Звичайно, можна. Якщо ти неживий предмет, - осадила його пані Стелла.

Вона розкрила підручник на столі та пробігла поглядом по сторінках. Після цього викладачка звернулася до класу:

- Як ви вже знаєте, зі звичайного предмета можна зробити чарівний, якщо певним чином вкласти в нього формулу заклинання, - нагадала Невидимка. - Так можна створювати будь-які артефакти. Наприклад, магічні палички, посохи, амулети та інше. Ще один приклад зачарованого предмета - кристали, з яких ви отримали свої перші заклинання.

- А чи правду кажуть, що енергія в посоху мага згодом закінчується? - поцікавився Рік. - І його треба заряджати?

- Посохи - це для сивобородих дідків, - фиркнув Паоло. - А зараз у моді витончені чарівні палички та мініатюрні енергобраслети, - хитро покрутив він руками.

- Є різні види артефактів, - пояснила викладачка. - Деякі з них вимагають підзарядки, тому що активно витрачають енергію. А інші можуть навпаки втягувати та акумулювати її. Пропонуйте приклади, якими чарівними предметами ви хотіли б володіти! - звернулася вона до класу.

- Хочу зачарувати свій пенал! - не розгубився Паоло. - Щоб щоразу, коли відкриваю його, там замість олівців лежав пиріжок з капустою! - палко вигукнув він.

Паоло зробив жести пальцями ніби чаклує на свій пенал на парті. Потім він ривком відкрив його і зазирнув усередину. Побачивши, що там порожньо, хлопець скорчив засмучену пику. Усі, хто спостерігав за цим, покотилися від сміху.

- Не став перед собою надто маленьку мету, - порадила пані Стелла. - Проси пиріжок не з капустою, а з червоною ікрою!