Глава 31. Плавильня

Подорож за місто виявилася досить тривалою. Артур спостерігав з вікна карети, як повз проносилися поля, ферми та зелені гаї. Нарешті їхній кортеж прибув до іржавих воріт десь у глушині.

Жандарми відчинили стулки, карети в'їхали у двір якогось занедбаного підприємства. Навкруги зяяли порожніми вікнами обдерті господарські будівлі, в яких обвалилися дахи. Металевий паркан навколо них покосився від часу.

Артур першим вистрибнув із карети. Скрізь тут панували сліди розрухи та запустіння. Але при цьому одна частина двору була чисто заметена. Там під навісом виявилася ціла на вигляд піч для плавлення металу.

Посипана гравієм доріжка вела від будівель до узбережжя. Там виднівся невеликий трухлявий причал. Звуки хвиль майже не долітали сюди. Але з моря виразно відчувався свіжий солоний вітер.

Поки хлопець крутив головою, жандарми вже оточили периметр. Лицарі вивели Кірка із заґратованої карети.

- Це те саме місце? - спитав інспектор Грейд.

- Так, - стримано кивнув Кірк. - Саме тут була наша минула зустріч із магістром Корвеном.

Жандарми почали оглядати руїни. Вони розійшлися в різні боки, діловито зазираючи у всі кути.

- Тут нікого нема! - нарешті доповів інспектору один із його підлеглих.

- Перевірте на заборонену магію, - буркнув Грейд.

Жандарм миттю дістав свій детектор. Він почав обходити територію, водячи коробочкою зі стрілкою з одного боку в інший.

- Тут багато чого намішано! - крикнув він інспектору. - Не заборонене, але щось незрозуміле. Не можу визначити!

Він зупинився біля печі під навісом і втупився у свій прилад.

- У цьому місці сліди магії найсильніші! - повідомив жандарм.

- Там я й допомагав магістру з його експериментами, - вказав Кірк рукою на навіс. - Він проводив досліди із зачарування металів.

Артур пройшовся подвір'ям слідом за жандармами. Стефан і Антоній невідступно прямували за ним.

Принц зайшов під навіс і озирнувся. Тут не було слідів розрухи. Наче хтось ретельно навів лад. Навпроти печі стояли масивні верстати. На них лежали різноманітні молоти, кліщі та інші інструменти для роботи з металом. Також тут було більш делікатне приладдя для гравіювання.

- Стінки печі ще трохи теплі, - сказав жандарм. - Хтось був тут нещодавно. Можливо, вчора!

За піччю були купою звалені невеликі прямокутні форми для злитків. Усі вони були порожні. Інспектор витяг лупу і почав ретельно їх оглядати.

- Можу припустити, що тут переплавляли срібну руду, - пробурмотів Грейд. - Схоже на сліди срібла. Якщо тут робили зливки, то, мабуть, у когось зібрався великий запас цього металу. Невже тут орудували фальшивомонетники?

До Артура раптом прийшов несподіваний здогад!

- Культ Чорного Полум'я мав срібну шахту на острові Срібний капкан! - пояснив хлопець. - Але ж використовувати вогонь там було небезпечно! Отже, можливо саме сюди поплічники Корвена возили метал на переплавлення. І тільки потім вони перейшли на видобуток Вогняного каменю!

- Можливо, - недовірливо промимрив інспектор.

Під навісом більше не було нічого цікавого. Так що Артур пішов оглядати інші куточки двору, занурившись у свої думки.

- Якщо я все одно повернувся на Лундмарк, може, варто спробувати піти побачитися з Софією? - замислився він.

Але принц все ж таки відмовився від цієї ідеї. Побачити знову дівчину разом з Ернесто він не був готовий.

Від цих думок настрій Артура почав стрімко псуватися. Він похмуро рушив далі шукати сліди Корвена.

У кутку двору були звалені в купу якісь великі ящики. Хлопець пхнув один із них, і той раптом розпався на дві половинки. Частини ящика всередині виявилися заповненими глиною. У ній були видавлені фігурні жолобки хитромудрого вигляду.

- Подивіться, що я знайшов! - крикнув Артур іншим.

До нього підійшов інспектор Грейд зі своїми підручними. З ними з'явився і Кірк у супроводі лицарів. Всі витріщилися на дивний вміст ящика.

- Схоже, це форма для відливання якогось незрозумілого предмета, - прокоментував один із жандармів.

Він смикнув інший ящик, і той теж розпався на частини. Усередині в глині ​​був відбиток такої ж фігури.

Інспектор оглянув вміст через своє збільшувальне скло.

- Сюди заливали метал, - задумливо прокоментував Грейд. - Але що в них вийшло у результаті?

У цей момент підійшов його колега із детектором магії. Артур побачив, що стрілка на коричневій коробочці затремтіла, ніби бажаючи вистрибнути з циферблата.

- Прилад тут божеволіє! - вигукнув жандарм. - Ніколи такого не бачив! Тут точно є залишкові сліди якогось потужного чаклунства. Але детектор не знає цей тип магії!

За командою Грейда жандарми почали розбирати та оглядати інші ящики. Всі вони мали всередині той самий відбиток.

- Подивіться на це! - раптом захоплено крикнув один із жандармів.

Він повернув до них половинку ящика. Видно, ця заготовка залишилася невикористаною, тому що її вміст зберігся в цілому вигляді.

Глиняна форма була схожа чи то на семигранну чашу, чи то на товсту семипроменеву зірку. Внутрішній простір чаші заповнювали хитромудрі переплетення з безлічі глиняних трубок. Вони утворювали неймовірну кількість геометричних фігур, які були вписані в зірку.

Сім зовнішніх ребер сходилися у центрі заготовки, утворюючи там круглу опуклість. Видно, після відливання посередині цього предмета повинна була вийти порожнина.

Плетіння глиняних трубок, на перший погляд, виглядали хаотично. Але все ж таки в них читалася якась логіка багаторівневої симетрії.

- Що це? - розгублено вигукнув інспектор.

Інші жандарми захоплено вилаялися.

- Покладімо дві половинки цієї заготовки поряд, - запропонував Артур. - Тоді можна буде побачити, який предмет вийшов би, якщо відлити всередину метал.

За знаком інспектора жандарм поставив поряд другу частину ящика. Вона була дзеркальним відображенням першої.