Глава 29. Офіційний візит

Вже розвиднілося, коли корабель із делегацією з Мейолли прибув на Лундмарк. У порту, як завжди, було галасливо і багатолюдно.

Вітрильник пришвартували до пірса, прикрашеного кольоровими прапорами та квітами. По ньому вже було розстелено червону доріжку. Вона вела до пишної карети з гербами Лундмарку.

Король Мейолли з'явився на палубі у супроводі своїх радників та охоронців. Слідом за ними вийшов з каюти й Артур.

- У мене зранку запланована зустріч із королем Даріонієм, - повідомив Петроній. - Карло та Лука! Подбайте про Кірка. Очей з нього не спускати!

- Так, Ваша Величносте! - відсалютували лицарі.

- Відвезете в'язня, куди він покаже, і оглянете там усе! - наказав король. - А потім доставите його до в'язниці у палаці. Він має бути під цілодобовим наглядом!

- Буде зроблено!

- Поїдеш зі мною! - обернувся Петроній до Артура. - Представлю тебе королю!

- Взагалі-то я хотів подивитися на те, куди приведе Кірк, - заперечив хлопець. - Зайва пара очей не завадить.

Король насупився.

- Гаразд, - нарешті сказав він. - Тоді побачимось пізніше на прийомі. І щоб ніяких дурниць!

Петроній зробив знак Стефану та Антонію і вказав їм на принца:

- А ви не відходьте від нього ні на крок!

Лицарі вклонилися і стали поряд з Артуром.

Король зійшов трапом і попрямував до карети. Раптом із натовпу вийшла жіноча постать у блакитному плащі.

- Віола! - захоплено вигукнув Петроній. - Як я радий тебе бачити!

- Навзаєм, Ваша Величносте! - вклонилася чарівниця.

Король радо обійняв її.

- Нам треба багато про що поговорити, - повідомив він. - Шкода, що на мене зараз чекає інша зустріч. Мені треба йти, - засмутився Петроній, але раптом стрепенувся: - Приходь сьогодні на прийом у королівському палаці! Я подбаю, щоб тобі надали запрошення!

- Дякую! - посміхнулася Віола. - Обов'язково прийду!

- Тоді до зустрічі!

Петроній сів у карету і вона урочисто рушила. Кортеж з лицарів Мейолли та гвардійців Лундмарка поїхав слідом за королем. Натовп привітав гостей радісними криками.

Щойно ошатні екіпажі від'їхали, до пірса прибула карета із заґратованими вікнами. Її супроводжували жандарми у червоних мундирах. З карети вийшов Грейд.

Побачивши Віолу, інспектор зобразив уклін і глузливо заявив:

- Чудовий ранок, ви згодні? І світ все ще не впав у прірву!

- Це точно не через вашу діяльну участь! - фиркнула чарівниця.

Артур зійшов на берег привітатися з ними.

У цей момент ув'язненого Кірка у кайданах вивели з корабля.

- А він що тут робить? - обурено вигукнула Віола. - Його місце якщо не у в'язниці, то вже точно на лаві підсудних!

- І я радий тебе бачити! - уїдливо кинув Кірк. - Бачу, ти теж сумувала за мною!

- Це ти заманив мене в пастку! - втратила самовладання чарівниця. - Скільки зла ти накоїв!

- Це ви не лишили мені вибору! - зневажливо відповів маг. - Це твоя провина, і провина старого дурня Ільфіора!

- Шкода, що вчитель не побачив одразу темряву твоїх помислів! - тицьнула Віола пальцем у в'язня. - Ти мізерний негідник!

- На себе подивися! - сплюнув Кірк.

- Через тебе вчитель переніс стільки страждань! - осудливо промовила чарівниця.

- А скільки я переніс через вас? - гнівно вигукнув чаклун. - Ільфіор зрадив мене! А ти підбурювала його! Нашіптувала йому невідомо що!

- Вчитель довіряв тобі! - з докором похитала головою Віола. - Це ти його зрадив!

- А ти налаштувала його проти мене! - потряс кайданами Кірк. - Тільки ти одна отримала від цього зиск!

- Я не винна, що він віддав насіння Квітки мені, а не тобі! - вигукнула чарівниця. - То був його вибір, а не мій!

- Ой, та годі! Тобі завжди все легко діставалося! А мені потрібно було докладати серйозних зусиль, щоб чогось досягти! - розпалився маг. - Звичайно, гарненькому личку скрізь відкрита дорога! - уїдливо додав він.

- Неправда! - обурилася Віола. - Я досягла всього своєю працею!

- Ой, подивіться на мене, я така ідеальна! - почав з глузуванням передражнювати її Кірк. - Мене усі люблять, я всім допомагаю! - він злісно глянув на чарівницю і постукав рубом долоні собі по горлу: - Аж нудить від тебе!

- Ти нестерпний і непоправний мужлан!

- Істеричка!

- Хам!

- Досить! - різко перебила їх Вінченца. Ніхто й не помітив, коли вона встигла підійти.

Цілителька суворо глянула на Кірка і Віолу, немов на школярів, що нашкодили:

- Зупиніться та подивіться на себе! Ви могутні маги! Ви могли б бути взірцем для інших. А поводитеся наче малеча!

- Це все вона почала! - вказав на чарівницю Кірк. - Я їй навіть слова не сказав!

- Цей лиходій спеціально мене провокує! - обурено видихнула Віола.

- Помовчіть і подумайте! - вимогливо підняла руку Вінченца. - Подивіться один на одного. Побачте один одного такими, якими ви є зараз. Прямо цієї хвилини.

На пірсі запанувала тиша.

- Зрозумійте! Минулого вже не існує, - повчально звернулася до них цілителька. - Ви вже змінилися. І ви можете посприяти тому, щоб увесь наш світ змінився на краще! А не загинув від зла, що прокинулося!

Кірк насупився, а Віола опустила погляд.

- Ви маги. Керуєте могутніми стихіями! - суворо сказала цілителька. - Ви могли б об’єднати свої сили й послужити світлу! Замість дозволити злу і темряві через образи минулого потягнути всіх у вогняну прірву!

- Щоб я об'єдналася з цим покидьком? - обурено вигукнула Віола. - Та ніколи!

Чарівниця різко розвернулася і пішла.

- Ух, ну і фурія! - подивився інспектор Грейд їй услід. - Гаряча штучка!

Вінченца підійшла до Кірка і зазирнула йому у вічі.

- Я відчуваю зміни в тобі, - спокійно сказала цілителька. - Дар Квітки Життя знайшов відгук у твоїй душі. Не загуби ту частинку світла, що завжди була в тебе!

Лицарі взяли в'язня під руки та підвели до заґратованої карети.