Глава 19. Пастка Піромантів

Артур обережно рухався в напівтемряві підземного коридору. На цьому поверсі було тихо і безлюдно, тож ніхто не заважав принцові оглянути тут усе. Видно, сектанти пішли працювати на інші яруси, залишивши тут своє спорядження. Біля стіни були звалені в купу інструменти, мотузки, сумки з якимись припасами та запасні ліхтарі.

По обидва боки коридору були великі приміщення з досить високими стелями. Слабке світло від ламп ледь долітало сюди. Тому Артур зняв зі стіни один із мерехтливих масляних ліхтарів. Піднявши його вище, принц подався шукати сліди тайника Піромантів.

У темних залах хлопець не побачив нічого цінного та цікавого. Всюди лежали лише зітлілі уламки меблів і гори якогось бруду. У деяких приміщеннях були величезні каміни, в інших - виїмки у стінах у вигляді полиць, а подекуди траплялося щось на зразок п'єдесталів. Що тут було раніше? Бібліотека, чийсь робочий кабінет чи комора?

- І що ми шукаємо? - тихо спитав Артур у Кріса.

- Щось, що вирізняється із загального ряду, - пояснив аметист. - Може, прихований важіль чи руків'я. Або таємний символ, який відкриє потайний люк.

- Я нічого такого тут не бачу, - сказав принц, крутячи ліхтарем у різні боки.

- Не дрейф, приятелю, - самовдоволено хмикнув Кріс. - З тобою досвідчений мисливець за скарбами, що бачив багато чого! Зараз ми знайдемо якусь зачіпку. Впевнений, відповідь десь тут!

Пляма світла від ліхтаря блукала по стінах, поки Артур пильно оглядав усе довкола. Він намагався максимально напружити свою увагу, щоб нічого не пропустити.

- А який знак ми шукаємо? - з цікавістю спитав хлопець. - На що він може бути схожим? Можливо, це буде символ ключа? Чи череп із кістками? Емблеми Піромантів тут є всюди. А от щось інше ще не траплялося.

- Я не знаю, який саме буде символ, - з досадою відповів Кріс. - Дай мені зосередитись! Сподіваюся, я зможу напружити свою крихту просторової магії.

Обійшовши всі приміщення, що були тут, Артур повернувся до початку. Він зупинився в одній із широких кам'яних кімнат і задумався, що робити далі. Перевірити цей ярус ще раз, чи ризикнути та спробувати щастя поверхом вище?

У цей момент ліхтар принца висвітлив те, що несподівано привернуло його увагу.

- Як ти казав? Потрібно шукати те, що вирізняється? - пробурмотів хлопець. - Може, треба шукати не там, де є знак, а там, де він якраз відсутній?

- Не кажи дурниць, - фиркнув кристал. - Тайник обов'язково буде чимось вирізнятися. А тепер не відвертай мою увагу!

- Тут на всіх каменях є символ Піромантів, - задумливо промовив Артур, оглядаючи старовинну кладку. - А ось на цьому його чомусь немає!

Принц підійшов до стіни й торкнувся гладкої холодної поверхні дивного каменю. Той щільно сидів у стіні та нічим не відрізнявся від сусідів. Якщо на ньому немає знака - це вже саме по собі знак? Чи будівельники просто забули вибити на ньому свій символ?

Раптом Артуру здалося, що камінь почав стрімко тепліти! Не встиг він цьому здивуватися, як щось виразно клацнуло з боку великого каміна! Хлопець відсмикнув руку і різко озирнувся.

На задній стінці каміна він побачив невелику щілину, ніби там прочинилися дверцята! Невже теплий камінь на стіні був із цим якось пов'язаний?

- Ти це бачив? - здивовано вигукнув Артур.

- Не очікував, що моя просторова магія буде настільки ефективна, - самовдоволено заявив Кріс. - Ось це робота справжнього профі! Можеш не дякувати!

- Я там натиснув, - спробував пояснити хлопець. - Там камінь, і він…

- Так-так, приятелю! З таким каменем, як я, ніде не пропадеш! - пропустив повз вуха його слова Кріс. - Я так і знав, що за каміном буде порожнина! - захоплено вигукнув він. - Справжнього мисливця за скарбами не проведеш!

- Він став гарячим, - вказав Артур на стіну. - А потім..

- Досить базікати, - обірвав його кристал. - Чому тут тільки я займаюся справою? Сконцентруйся! Лізь до каміна і відчини ці дверцята!

Принц глибоко зітхнув. Часом Кріс був просто нестерпним.

Пригнувшись, Артур пірнув під камінну полицю. Він з натугою штовхнув товсту кам'яну стулку і вона з тихим скрипом повернулася, немов на завісах. Хлопець виставив ліхтар на витягнутій руці та ступив у простір за каміном.

Принц опинився у невеликій кам'яній келії. Стіни та низьке склепіння були викладені гладко відполірованим камінням. На жодному з них не було знака Піромантів.

Попереду зяяв дверний отвір, що провадив у вузький темний коридор. Над ним було вибито якийсь напис.

- "Прийми жар, що очистить від слабкості", - прочитав вголос Артур, піднявши ліхтар вище. - Що це означає? Девіз Піромантів?

- Будь уважний, приятелю, - насторожився Кріс. - Настав час для пасток! Напевно, тут заготовлено щось таке, що зможе пройти тільки піромант. Тому тобі треба думати, як вони. Що можуть піроманти й не зможуть інші?

- Керувати магією вогню, - знизав плечима Артур. - Але ж я нею не володію!

- Полум'я - це надто очевидно, - почав міркувати Кріс. - Кожен, хто полізе грабувати Піромантів, буде готовий, що його зустріне вогняна пастка. Значить, господарі придумали б щось інше!

- Наприклад? - зовсім заплутався Артур. - Якщо не вогонь, то що?

- Перевірмо, - запропонував кристал. - Кинь щось у коридор і ми подивимося, що станеться.

Хлопець підібрав дрібний камінчик з підлоги та легенько кинув його в темряву дверного отвору. Раптом там спалахнуло яскраве полум'я! Воно миттєво охопило підлогу, стіни та стелю коридору, зупинившись лише на кордоні з келією.

- Ого! - відсахнувся Артур. - Ти ж казав, що вогню не повинно бути!

- Справді дивно, - хмикнув Кріс. - Це полум'я явно має магічну природу. Але чому така проста пастка? Або я переоцінив здібності Піромантів, або тут річ у чомусь ще.

Тим часом полум'я в коридорі й не думало згасати. Воно горіло рівно та інтенсивно.

- Що саме підживлює цей вогонь? - здивувався Артур. - Як він може горіти на голому камені?