Глава 42. Бунт

Першим на поверхню підіймався Лучано. За ним ішов Артур, намагаючись зберегти незворушний вигляд. Але всередині хлопець стиснувся, наче туго скручена пружина. Серце голосно калатало, відраховуючи час до того моменту, коли все понесеться галопом.

Біля виходу із шахти вже стояв Шнига. Він був один.

- Хороший знак, - подумав Артур. - Залишилося кілька десятків кроків до нашої свободи!

У хижі все було спокійно. Ліхтарі під стелею світили на чверть від своєї звичайної яскравості, створюючи напівтемряву.

- Якщо тривоги немає, значить Шнига не помітив ні фальшивої руди у вагонетках, ні мішечка з кристалом на големі, - подумки зазначив Артур.

Коли до виходу було вже менше десятка кроків, хлопець почув, як здоровань раптом тихо сказав у браслет:

- Големе! До мене!

- Невже він щось запідозрив? - примружився принц.

Кам'яний гігант, що стояв у цей момент біля лебідки, почав неквапливо наближатися.

- Щось не так! - стурбувався Артур. - Чому Кріс не зупинив голема?

Тим часом Шнига дістав з-за пазухи порожній мішок і виразно глянув на принца. Артур поплескав по своїй відстовбурченій кишені штанів, набитій камінням, зображуючи багатий улов.

Громила розкрив мішок.

- Давай швидше, у мене мало часу, - пробурчав він.

- Звісно!

Артур підійшов ще ближче, засунув руку в кишеню і.. раптом кинув жменю шахтного пилу здоров'якові в очі!

- Ах ти гнида! - заволав Шнига.

Однією рукою він спробував захистити очі, а другою - вдарити хлопця. Але принц ухилився і повис у нього на передпліччі. Баррі вчепився в іншу руку, намагаючись стягнути браслет із зап'ястя. Румб так само блискавично вступив у боротьбу, бажаючи витягнути жезл з-за пояса громили.

Далі події пішли шкереберть! Теорія розлетілася об стіну суворої дійсності!

Шнига заревів і в одну мить віджбурнув їх, неначе кошенят! Здоровань мав неймовірну фізичну силу!

Жезл вислизнув із рук Румба і, брязнувши, відлетів убік. Артур хотів підбігти й підібрати його, але через короткий ланцюг спіткнувся і впав!

Шнига загарчав у браслет:

- Големе! До мене! Захищай мене!

Інші рудокопи вибігли з шахти та з відчайдушною рішучістю напали на громилу. Хижа наповнилася криками, тупотом ніг та шумом боротьби. Але сектант ніби не відчував їхніх ударів. Шнига розкидав худих бунтівників, наче розлючений бик!

- Ах ви мерзотники! - заволав здоровань.

Культист почав терти очі, і схоже, на якийсь час втратив орієнтацію в просторі. Він спіткнувся об рейки та мало не впав, а потім почав тупцювати на місці, сліпо розмахуючи кулаками.

Артур потягнув ланцюг із товаришами на себе, намагаючись дістатись до жезла. Розпластавшись на землі, хлопець простяг руку, щоб схопити його. Принц уже майже дотягнувся! Як раптом Шнига випадково штовхнув жезл ногою, і той відлетів у темний кут хижі!

- Прокляття!

Далі справи остаточно пішли шкереберть. Голем був уже поряд! Він замахнувся кулаком, щоб розчавити Артура, але хлопець вчасно ухилився вбік.

Тоді голем наступив на ланцюг, не даючи принцу втекти!

На щастя, ззаду до гіганта підбіг рудокоп і стукнув прутом по його кам'яному боці. Голем повернувся до нападника, але ногу з ланцюга не прибрав.

Артур спробував висмикнути ланцюг, але де там! Дістати його з-під кам'яної брили хлопцю було не під силу.

Лучано ліг на землю і закрив голову руками, наче це могло захистити від голема. А принц почав витрушувати з кишені каміння. Десь серед нього має бути цвях-відмичка!

У цей момент голем вибив прут із рук рудокопа і знову повернувся до Артура. Гігант розмахнувся, цілячись у хлопця величезним кулаком!

Але цього разу увагу голема відвернули Румб та Баррі. Вони вдвох схопилися за свій край ланцюга і спробували витягнути його. На жаль, їхня спроба була марною. Кам'яний велетень махнув на них ліктем, і їм довелося залягти, уникаючи удару.

Артур лежав на землі, розгрібаючи каміння у пошуках цвяха. Налобний ліхтар розганяв напівтемряву, але все-таки розгледіти маленький штир ніяк не вдавалося.

- Давай же, де ти?

Нарешті, хлопець намацав серед каміння щось тонке! Відмичка!

Голем навів свої червоні очі на Артура. А хлопець у цей час уже підтяг до себе ногу Лучано і почав колупати штирем у його замку.

Почуття принца загострилися до краю, а час наче сповільнився! Артур буквально відчув штифт усередині замка і моментально намацав його відмичкою. Не маючи тріски, довелося провертати сердечник нігтем!

Рух кистю, поворот, ще трохи..

Кайдани клацнули в руках Артура і впали з ноги менестреля. А голем уже замахувався для удару!

Принц штовхнув Лучано і крикнув йому, щоб той тікав. Бард не забарився. Він спритно скочив на ноги та помчав геть від голема.

Артуру вдалося в останній момент ухилитися, перекотившись убік! Адже тепер Лучано більше не стримував його своєю ділянкою ланцюга. Кулак голема з гуркотом ударив у те місце, де щойно був принц, зробивши в підлозі помітну вм'ятину.

Поки гігант готувався до наступного удару, Артур взявся зламувати замок у себе на нозі. Вже звичним рухом він тицьнув відмичкою і повернув замок нігтем.

Але велетень знову заніс кулак!

Замок клацнув і кайдани впали з ноги хлопця. Але Артур зрозумів, що не встигає відскочити! Тінь від велетня накрила хлопця!

Голем уже опускав свій кулак на принца, як раптом застиг на місці! Кам'яна рука зависла над Артуром, а велетень перетворився на нерухому статую!

Хлопець видихнув і перекотився убік. Схопившись на ноги, він глянув на поле бою.

Було ясно, що події повністю вийшли з-під контролю. Шнига все ще стояв на ногах і відбивався від рудокопів. А Румб і Баррі виявилися прикутими до голема. Вони смикали ланцюг, намагаючись звільнити його з-під кам'яної ноги, але їх сил було явно недостатньо.