Глава 40. План втечі

Рудокопи зібралися в центральному тунелі біля вагонеток, чекаючи на Артура. Пропустивши голема, який потопав далі у своїх справах, принц звернувся до арештантів:

- Є шанс втекти прямо сьогодні! - заявив хлопець. - Начальство сектантів поїхало, і тепер вони втратять пильність. Тож ми влаштуємо їм сюрприз!

- І як ми це зробимо? - подав голос хтось із рудокопів.

- Наше перше завдання - напасти на Шнигу, щоб відібрати у нього жезл та браслет керування големом! - з запалом вигукнув Артур.

- Але ж у нас немає зброї!

- Зробіть із підручних матеріалів, - порадив принц. - Я вже придумав, як відвернути увагу Шниги. Коли він втратить обережність, ми натовпом нападемо на нього!

- Ага, а решта тюремників у цей час мовчки дивитимуться? - саркастично зауважив хтось.

- Пара пострілів іскрами з їхніх жезлів і нам гаплик! - зашуміли рудокопи.

- Впевнений, що цього разу Шнига буде нагорі один, - заспокоїв їх Артур. - У нас буде мало часу, але це наш шанс!

Рудокопи замовкли, але було видно, що вони ще сумнівалися.

- Хлопець діло каже, - взяв слово Румб. - Коли ми заволодіємо жезлом та браслетом, наші ставки зростуть.

- Припустимо, ми переможемо Шнигу. А що робити потім? - запитав один з ув'язнених. - Що, як зчиниться тривога?

- Оце нам і треба обговорити, - відповів Артур. - Підійдіть ближче. Я намалюю мапу місцевості.

Принц сів і почав пальцем по пилу на підлозі зображати схему табору культистів.

- Дивіться! Ось схил гори, а це наша хижа з лебідкою, - поклав хлопець на підлогу довгастий камінчик. - Ми зараз перебуваємо тут.

Поруч він поклав шматок породи більше:

- Це стара будівля в'язниці.

- То тут ще й в'язниця є? - здивувався хтось із рудокопів.

- Тут будинок охорони, - поклав Артур ще один камінь трохи осторонь. - А посередині між ними - порожній майданчик.

- І навіщо це нам? - хмикнув худий бородатий арештант. - Очевидно, що треба бігти в протилежний бік від будівлі з охороною.

- Все не так просто, - відповів принц. - Зараз поясню. Дивіться, тут йде доріжка до пристані.

Хлопець прокреслив у пилюці пряму лінію.

- Вздовж неї йдуть рейки для вагонеток, які закінчуються глухим кутом, - повідомив Артур і відзначив все це рисочками на підлозі.

Ув'язнені уважно стежили за його діями, висвітлюючи схему своїми налобними ліхтарями.

- Тут пристань, - показав принц, відзначив її поперечною лінією. - А тут стоїть корабель, - і він поклав поряд невеликий шматок дерев'яної тріски.

- А навіщо нам корабель? Ми ж не моряки! - загули рудокопи. - Щоб підготувати судно до плавання, піде дуже багато часу. Краще розбіжимося в різні боки, щоби нас не спіймали!

- Тихіше, друзі, - зупинив їх Артур. - Я ще не сказав вам найголовніше. Ми знаходимося на маленькому острові посеред моря. І щоб втекти, нам не обійтися без корабля!

На обличчях арештантів з'явилося розчарування та розпач. Повіривши у можливість втечі з ув'язнення, вони явно були не готові до такої перешкоди.

- З острова неможливо втекти, - простогнав хтось.

- Ти справді хочеш захопити корабель? - промимрив інший рудокоп. - Це безумство!

- Це зухвалий і небезпечний задум, - сказав Румб. - Але на нашому боці буде ефект несподіванки.

- Саме так. Тюремники не чекають каверзи, - додав Артур. - А корабель майже не охороняється!

Арештанти з сумнівом дивилися на нього. Здавалося, що деякі вже були готові відмовитися від втечі. Інші в роздумах чухали бороди.

- Так, це виглядає складніше, ніж здавалося спочатку, - сказав Артур. - Але нехай кожен із вас запитає себе: чи він згоден бути рабом сектантів до кінця життя? Чи ми разом дамо відсіч лиходіям?!

Принц став перед рудокопами, випроставши спину і дивлячись в'язням у вічі.

- Нам вистачить сил, щоб здолати ворога! Я знаю, що в нас все вийде! - впевнено заявив Артур. - Якщо ми об'єднаємось, то обов'язково переможемо! То ж зробімо це! Хто зі мною?

- Я піду за цим хлопцем до кінця, - тихо сказав Румб, але його слова пролунали твердо та вагомо.

- Я теж, - підтримав товариша Баррі.

- І я, - додав хтось із рудокопів. - Мені набридло гнити тут. Пора вже розім'ятися!

Ув'язнені поступово заворушилися, шумно висловлюючи свою згоду. Хвилинне збентеження пройшло, і тепер вони були готові приєднатися до принца.

Артур підняв руку, закликаючи до тиші.

- Тоді я пропоную такий план, - знову вказав він на схему табору. - Спочатку ми піднімемося і заволодіємо жезлом та браслетом Шниги. Потім перший загін поїде у вагонетках назовні до цього глухого кута на причалі та нападе на охорону корабля.

Принц провів пальцем доріжку в пилюці та вказав на тріску біля намальованого пірса, що символізувала вітрильник.

- Завданням першого загону буде захопити судно та підготувати його до відплиття, - продовжив Артур. - Очолюватиме групу Румб. До неї потраплять ті, хто хоч щось розуміє в управлінні кораблем.

Румб мовчки кивнув головою.

- Охорона на кораблі нечисленна і буде не готова до раптового нападу, - додав принц.

- Стривай! Адже у вагонетки поміститься не так багато народу, - сказав один з рудокопів. - До того ж хтось повинен буде залишитися, щоб керувати лебідкою.

- Саме так, - погодився Артур. - Тож буде і другий загін. Він нападе на охорону в таборі й стримуватиме тюремників, доки корабель не буде готовий.

- Яким чином?

- Може, вдасться збудувати барикаду на шляху до корабля, - припустив принц. - Якщо ми зможемо перетягнути на свій бік голема, то ми матимемо шанс. Отже, другий загін матиме один жезл з іскрами та підтримку голема. Решту зброї доведеться захопити в бою.

- Артуре, а ти в якій групі підеш? - спитав Баррі.

- Я вирушу до в'язниці, щоб звільнити решту в'язнів, - вказав хлопець на великий шмат породи, що символізував старий форт.

- З розмов тюремників я щось чув про камери, які запечатали антимагією, - згадав один із рудокопів. - Хто знає, може там і справді є інші в'язні?