Глава 35. Ритуальна геометрія

Погодувати Сніжку дівчатам вдалося, заховавшись на першому поверсі під сходами. Після цього Софія, Феліція і Рут піднялися на другий поверх. Саме там знаходився кабінет ритуальної геометрії, яка мала розпочатися після перерви.

- Раджу на уроці бути уважною. Циркуль самим лише поглядом чи зауваженням може проштрикнути так, що ніби аж з середини тебе обпече, - порадила Софії Рут.

- Так. Він суворий. Але пояснює чітко і зрозуміло, - докинула Феліція.

- На минулому уроці грозився, що скоро контрольна. А контрольна з ритуальної геометрії - це тобі не абищо! Вона вважається заліком. На кожному курсі всі трусяться перед нею. Адже за результатами починають формувати списки на виліт. Студентів, які написали погано, до сесії навіть не допускають, - мовила Рут.

Та, по правді кажучи, Софію зараз більше хвилювала білочка. Сніжка жваво вовтузилася в рюкзаку, попискуючи час від часу.

- Мені здається, вона хоче погуляти, пострибати десь. Їй вже нудно бути в схованці, - поділилася дівчина з приятельками.

- Авжеж їй там нудно! Але що поробиш, ти ж не можеш її тут випустити! - озвалася Рут.

- Білочці бракує повітря. Послаб більше мотузки, - порадила Феліція.

Софія дослухалася до поради. І за мить дівчата дружно засміялися, коли з отвору показалася кумедна біла мордочка.

- Сніжко! Ти повинна ховатися. Отвір лише для повітря, зрозуміла? - тихенько сказала їй Софія.

Здавалося, кмітливе звірятко усвідомило слова дівчини. Адже більше не робило спроби вилізти.

Тим часом приятельки опинилися на другому поверсі. Біля кабінету вже були всі однокласники. Подруги саме проходили повз гурт хлопців, які голосно про щось спілкувалися.

- Ну що, Ріку, відпрацював свій Попутний вітер? - почувся насмішкуватий голос світловолосого юнака, що сидів з Ернесто. - Може, хоч це тобі допоможе. Не вилетиш зі змагання відразу, - продовжував діставати Ріка хлопець, вочевидь намагаючись спровокувати сварку.

- Відчепися! - буркнув Рік у відповідь. - Сам великий маг, чи що?!

- Та припиніть! - примирливо вступив у діалог Паоло. - Всім давно зрозуміло, що найкращий тут - це майбутній маг Великого Телекінезу.

Юнак зробив крок уперед і картинно розкланявся під загальний сміх тих, хто був поруч.

- А що, я тренувався, - вже хвалькувато продовжив Паоло.

Він насупився і театрально направив долоню на кристал магічного освітлення, який висів просто у Ріка над головою. І кристал таки потроху почав розгойдуватися! Рік аж присвиснув, задерши голову, і про всяк випадок відійшов трохи вбік.

- Паоло! То ти реально крутий! - напівжартома озвалася Евеліна.

- А хтось тут сумнівався?! - ледь не лускав від задоволення Паоло під схвальні вигуки дівчат.

- Я от сумніваюся, - саркастичним тоном озвався Ернесто. - Те, що ти головний клоун в класі - безперечно. А от що майбутній великий маг - вкрай сумнівно, - додав він і чомусь кинув швидкий погляд на Софію.

Паоло помітно зблід і опустив очі, очевидно, намагаючись якнайшвидше вигадати достойну відповідь супернику.

Евеліна весь цей час стояла мовчки, переводячи погляд то на Ернесто, то на Софію.

- То, може, покажеш нам, на що ти здатен?! - раптом з викликом звернулася красуня до Ернесто.

- Дивися, якщо цікаво, - зухвало відповів той.

Юнак простягнув долоню, і над нею з’явився невеликий водоспад з іскринок. Вони поступово, на очах у всіх, об’єднувалися в одну, розміром із тенісний м’яч.

- Припини! Ти можеш когось поранити! - голосно сказала Рут.

Сусід Ернесто перелякано озирнувся і теж озвався до приятеля:

- Ти не на полігоні, щоб жбурлятися вогнем. Хто побачить, будуть неприємності.

- Мені плювати! - різко і зверхньо відповів юнак. - Якщо той клоун вважає себе магом, ледь хитнувши кристал освітлення, то я його просто зіб’ю!

Ернесто зробив повільний рух рукою, примірюючись для кидка. Вочевидь він цілився у кристал освітлення, який висів на віддалі від гурту студентів.

Іскра зашипіла і за мить почала розкручуватися в нього на долоні, мов дзиґа. Юнак замахнувся і жбурнув полум’я у сторону кристала.

- Трясця! - раптом вигукнув Ернесто та аж скривився від досади.

Всі побачили, як Іскра неочікувано полетіла не вверх, до кристала освітлення, а просто над головами студентів! На льоту вогник чомусь почав хаотично розгойдуватися зі сторони в сторону, немов шершень.

Раптом Софія помітила, як Евеліна простягнула руку. Над нею сріблясто зблиснуло магічне дзеркальце. Красуня спрямувала долоню, і воно слухняно повернулося так, що відбило вогняну іскру прямо на Софію!

Все відбулося блискавично. Дівчина навіть і скрикнути не встигла. Червона куля з шипінням вже летіла просто їй в обличчя!

Зненацька з рюкзака, мов з катапульти, вилетів білий пухнастий клубок. В повітрі Сніжка випросталася і розкрила лапки, за якими натягнулася шкірка, немов крила. У польоті білочка пронизливо пискнула. І всі помітили, як простір перед нею раптом здригнувся і на мить затремтів дрібними хвильками, немов поверхня води під поривом вітру.

І диво! Іскра відскочила від Сніжки та полетіла прямісінько в Ернесто!

- Та щоб тобі! - зойкнув юнак, встигнувши прикритися рукою.

Через секунду всі побачили, що сорочка на його плечі була пропалена, немов смолоскипом, а під нею зяяв свіжий опік.

Юнак різко застогнав і зблід. Він розгублено дивився на рану.

Білочка ж приземлилася на лапки, а потім, миттєво злетівши, знову опинилася на плечі в Софії.

- Що це тут відбувається?! - пролунав здаля різкий і суворий голос.

До них наближався високий худий чоловік у фіолетовій мантії. Риси його обличчя видалися Софії ніби загостреними. У чоловіка був тонкий довгий ніс та вузьке бліде обличчя з насупленими темними бровами.