Глава 31. Аптека

Софія вийшла з омнібуса на знайомій зупинці. Центральна площа Лундмарка вранці була доволі людною. По бруківці цокотіли респектабельні карети, запряжені плеканими красивими кіньми. Дівчина чула, як раз по раз лунав дзвін музики вітрів. То постійно відчинялися двері чисельних крамниць, впускаючи та випускаючи покупців. Настирливо звучали голоси вуличних торговців. І як завжди несамовито вів свою зловісну проповідь сектант у чорному балахоні.

Дівчина йшла знайомою площею, розглядаючи вивіски на будівлях та шукаючи поглядом аптеку. І раптом Софія впізнала голос Ніка!

- “Лундмаркський вісник”! Найсвіжіші новини! Купуйте “Лундмаркський вісник”! Новини спорту! На вихідних нарешті відбудуться змагання з серфінгу! Запрошуються всі любителі високих хвиль та карколомних трюків на воді! Переможця чекає надзвичайний приз! Новини культури! Шалений успіх приїжджої музичної групи під час виступу у парку! Слухачі у захваті від мелодійних звуків магічного енарфа! Музикантів запросять виступити у королівському палаці!

Дівчина помітила Ніка просто серед натовпу, який вирував поблизу кількох найбільших крамниць. Хлопець перевів подих, а потім струснув стосом газет над головою і ще з більшим запалом продовжив:

- Найгарячіша новина! Гігантська косатка-вбивця була помічена біля наших островів! Купуйте “Лундмаркський вісник! Будьте в курсі найдостовірніших новин!

Помітивши Софію, хлопець махнув їй здалеку рукою. Його саме обступили кілька покупців, тож дівчина помахала йому у відповідь, але вирішила не заважати. А сама в цей час з легкою досадою подумала:

- Навигадують усіляких небилиць, аби привернути увагу і продати газету!

Вона ще досі сердилася на цей “Лундмаркський вісник”, відколи почула новину про ймовірні заручини Артура з тутешньою принцесою.

А тут і Сніжка визирнула зі своєї схованки. Мабуть, їй набридло ховатися за пазухою. Вона видряпалася Софії на плече і з цікавістю вертіла головою на всі боки.

Дівчина нарешті помітила вивіску аптеки. Софія підійшла до високих дверей і зайшла всередину.

Відразу впали в око височенні стелажі, зверху донизу заставлені пляшечками різних форм і кольорів, з написами на етикетках. На полицях виднілися невеликі прозорі склянки, у яких були пігулки чи порошки. На простягнутих мотузках висіли пучечки сухих трав. У приміщенні гіркуватий запах ліків змішався зі специфічним запахом різних трав.

Біля прилавка, спиною до дверей, стояла жінка, яка саме розраховувалася. А Софія тим часом почала з цікавістю розглядати продавчиню. Вона була в одязі, який нагадав дівчині доглядальниць у шпиталі Мейолли. Тоді вона зустрілася з…

- Вінченца! - раптом вигукнула Софія, коли побачила обличчя незнайомки, яка, розрахувавшись, обернулася до неї.

Білочка миттю сховалася знову дівчині за пазуху, відреагувавши на вигук.

- Софіє! Не очікувала тебе тут зустріти! - здивовано озвалася цілителька.

Дівчина швидко підійшла й обійняла її.

- Рада тебе бачити! - сказала Вінченца і лагідно поклала руку їй на плече.

- Вінченцо! Скільки всього трапилося! Я так часто згадувала вас, так хотіла зустрітися! - захоплено вигукнула Софія.

- І я згадувала тебе. І знала, що ми зустрінемося, коли настане слушний час.

- Слушний час? - луною перепитала дівчина.

- У всіх людей є ніби своє внутрішнє вібраційне звучання. Якщо воно споріднене, відбуваються неминучі зустрічі тоді, коли це найбільш потрібно.

Софія дивилася на Вінченцу, намагаючись усвідомити почуте.

- Я так розумію, в тебе вже є багато запитань? - цілителька посміхнулася, лагідно дивлячись на Софію.

Сніжка знову виставила мордочку назовні та повела носиком. А потім вмить вилізла зі своєї схованки.

- А ну, хто це тут у нас? - Вінченца обережно простягнула руку до білочки й погладила її. - Ходи до мене!

- Її звати Сніжка, - повідомила дівчина.

Звірятко торкнулося носиком долоні цілительки, а потім слухняно скочило до рук Вінченци.

Помітивши, що білочка поранена, цілителька акуратно прийняла носовичок і оглянула її.

- Рана достатньо серйозна. Добре, що її вчасно було продезінфіковано.

Жінка вже тримала свою долоню над спинкою Сніжки. Софія побачила світло, що йшло з центру долоні цілительки на рану білочки. А звірятко в цей час немов завмерло і до чогось прислухалося. Але, очевидно, Сніжці боляче не було. Вона навіть не поворухнулася.

Дівчина і на собі відчула хвилю чистої живильної енергії, що йшла від Вінченци. У цю мить серце Софії було сповнене радості й вдячності. Їй здалося, що навіть повітря в аптеці тепер просякнуте не ліками, а чистим і свіжим лісовим повітрям.

На очах у дівчини рана білочки затягнулася. І це було справді диво!

- Дякую! Тепер Сніжці ніякі ліки не потрібні! - зраділа Софія.

Білочка раптом схилила голівку на бік і вдячно завуркотіла. А потім потерлася об руку Вінченци, немов дякуючи їй.

За мить звірятко стрибнуло дівчині на плече. Софія було вирішила взяти Сніжку в руки, щоб приголубити, та де там! Білочка вочевидь після лікування Вінченци так пожвавилася, що почала перебігати з одного плеча дівчини на інше, немов закликаючи її до гри. А потім неочікувано Сніжка стрибнула на досить високу шафу, що стояла неподалік, а звідти - на верхівку найближчого стелажу, а потім на полицю наступного!

Софія стривожено помітила, як трусяться простягнуті мотузки з пучками лікарських трав.

- Лишенько! Заберіть негайно свою скажену білку! - заголосила продавчиня і схопилася за голову, спостерігаючи, як білосніжний пухнастий м’яч шалено стрибає по верхівках всіх стелажів.

Та не встигла Софія й рота розтулити, як Сніжка з останнього стелажа, що знаходився біля протилежної стіни, раптом прожогом скочила на люстру! Люстра, похитуючись, задзеленчала і замерехтіла своїми золотистими сережками. Вочевидь задоволена пригодою, Сніжка погойдувалася на люстрі. І раптом, переможно пискнувши, розправила лапки, за якими шкірка з хутром витягнулася, немов крила, а потім плавно і граційно спікірувала знову дівчині на плече!